– Андрію, ти їв стейк і гарячий салат, так? – перепитала в ресторані сваха чоловіка. – Я рибу з овочами. Підрахуй, скільки ми винні офіціанту! Я ледь зі стільця не звалилася. Ось це так сватання. Мені хотілося втерти носа майбутнім сватам і заплатити за всіх, і за дітей, але потім так собі подумала, що ті їхні стейки дорожчі за все разом узяте. Тепер боюсь подумати, як ми те весілля маєм відгуляти, раз вони такі “дріб’язкові”
– Андрію, ти їв стейк і гарячий салат, так? – перепитала в ресторані сваха чоловіка. – Я рибу з овочами. Підрахуй, скільки ми винні офіціанту! Я ледь зі
– То для чого мені такий чоловік?! – різко вигукнула невістка. – Я його три години тому просила прибрати свої інструменти в кладовці, щоб звільнити місце для банок. Не дочекавшись, сама все зробила! Потім ще сміття винесла, лампочку вкрутила… І нащо мені той Борис у хаті, якщо він тільки лежить на дивані й грається телефоном?! Я сиділа на кухні, слухаючи Марусю, і ледь стримувалася, щоб не наговорити зайвого. – Але ж, – почала я обережно, – чоловік у домі все ж таки краще, ніж його зовсім немає
– То для чого мені такий чоловік?! – різко вигукнула невістка. – Я його три години тому просила прибрати свої інструменти в кладовці, щоб звільнити місце для банок.
– Це що таке? – Я аж слова добирала, дивлячись на стіл. – Ви жартуєте? Переді мною на тарілці лежали якісь зморщені, засмажені в олії крученики. А в одному з них стирчала криво поставлена свічка. – У п’ятирічного хлопчика – день народження, а замість торта ось це? – Я не могла стриматися. Невістка Віка, навіть не червоніючи, сіла навпроти і спокійно відказала: – В нас немає вільних грошей. Мама моя насмажила вчора “вергунів”, тож нема сенсу витрачатися ще й на торт
– Це що таке? – Я аж слова добирала, дивлячись на стіл. – Ви жартуєте? Переді мною на тарілці лежали якісь зморщені, засмажені в олії крученики. А в
– Артеме, мені потрібно 50 000 гривень. У мене зуби сиплються, ниють так, що ні їсти, ні спати не можу! – я дивилася на сина з надією, але він навіть не ворухнувся. – 50 000? – перепитав він, скривившись. – Мам, а нічого, що це купа грошей? У нас свої витрати, Надя зараз. – Надя що? – не втрималася я. – Надя тобі зараз важливіша за моє здоров’я?
– Артеме, мені потрібно 50 000 гривень. У мене зуби сиплються, ниють так, що ні їсти, ні спати не можу! – я дивилася на сина з надією, але
Я не хочу бачити на своєму ювілеї ні сваху ні свата. Син ображається, бо це його родина. Але з мене хватило тих декілька “посиденьок” з цими людьми. На одній я ледь крізь землю не провалилася, через запах сватових шкарпеток, а на іншій, сваха вчудила. – Постав цей салат з бурячків на стіл, який я привезла. В нас в селі жодна забава без нього не обходиться. – А як мені його на стіл поставити, як він не вписується в меню, яке ми замовили в ресторані?
Я не хочу бачити на своєму ювілеї ні сваху ні свата. Син ображається, бо це його родина. Але з мене хватило тих декілька “посиденьок” з цими людьми. На
– Лесю, ти серйозно?! Ти справді готова ділити свого чоловіка з сусідкою? Леся, моя молодша сестра, навіть не зніяковіла. Вона спокійно розливала чай по чашках, наче ми обговорюємо погоду, а не її шлюбну драму. – Людмило, ти не розумієш, – промовила вона з легким усміхом. – Краще так, ніж самій цвях у стіну забивати
– Лесю, ти серйозно?! Ти справді готова ділити свого чоловіка з сусідкою? Леся, моя молодша сестра, навіть не зніяковіла. Вона спокійно розливала чай по чашках, наче ми обговорюємо
І знову цей непотріб, – подумала я про себе, коли Ліда витягла з пакета черговий оберемок «скарбів». – Скільки можна? Лідо, ти серйозно вважаєш, що в селі люди мають ходити в секонді? Ліда зніяковіло усміхнулася, але швидко взяла себе в руки. – Та це ж гарні речі, Наталіє Богданівно, майже нові! От, погляньте, светр фірмовий, майже такий самий, як у бутиках, але вдесятеро дешевший. А ось ці джинси – ні разу не ношені!
І знову цей непотріб, – подумала я про себе, коли Ліда витягла з пакета черговий оберемок «скарбів». – Скільки можна? Лідо, ти серйозно вважаєш, що в селі люди
– Якби ти не була такою впертою, Анно, у тебе давно все склалося б інакше! – прокричав мій двоюрідний брат Ігор, гучно грюкнувши дверима кухні. – Мені шкода на це дивитись, ти ж зовсім не щаслива. Усередині все стислося від злості, образи й сорому водночас. Бо я чудово знала – він не мав наміру мене образити, він говорив правду. І саме це кололо найбільше
– Якби ти не була такою впертою, Анно, у тебе давно все склалося б інакше! – прокричав мій двоюрідний брат Ігор, гучно грюкнувши дверима кухні. – Мені шкода
Я мамі постійно висилала з Італії гроші на ремонт будинку, а вона так і носить воду відрами і ходить на вулицю в дерев’яну будочку. — Мамо, де гроші?? Всі, що я висилала??? — очі мами забігали. 500 000 гривень знайшлися у геть несподіваному місці
Я мамі постійно висилала з Італії гроші на ремонт будинку, а вона так і носить воду відрами і ходить на вулицю в дерев’яну будочку. — Мамо, де гроші??
– Мій Сергійко так старався, Олю! Хіба ж не все рівно, з якою каблучкою він прийшов просити твоєї руки? У вас двійко дітей, ви п’ять років разом, та ти мала б подякувати, що він взагалі хоче з тобою життя прожити, – наголосила я невістці, бо не могла слухати її скиглення. – Якщо він вже ігнорує і не може забезпечити мене так, як я того хочу, то що ж буде дальше?, – Я не могла цього слухати. Невістка геть мого сина не поважає
– Мій Сергійко так старався, Олю! Хіба ж не все рівно, з якою каблучкою він прийшов просити твоєї руки? У вас двійко дітей, ви п’ять років разом, та

You cannot copy content of this page