olesya

– Ну а для чого тобі така дружина, Леоніде? Та її задурно ніхто не візьме, а ти її вивчив за свої гроші, в квартиру в новобудові завів! –

– Вчора Іван на Олексійка витратив в дитячій кімнаті майже 4 000 гривень, Світлано. Це великі гроші, але я б мовчала, якби він аліменти не платив. Я йому

– Ти коли вже подорослішаєш, Лесю, і перестанеш мріяти про щось більше за кухню та дитячу колиску, – промовила свекруха і зітхнула так, ніби все на світі їй

– А ти як думала, раз вискочила заміж за мого Степана, то він відразу всі гроші на тебе єдину тратити буде? – запитала у мене свекруха, після того,

– Віко, тата вже нічого не врятує! Для чого витрачати даремно кошти? – відповіла мені сестра, а за тиждень я дізналася, що Анна з дочкою поїхала на відпочинок

– Ой, ну ти ж розумієш, Віко, я цього року без подарунків. Та й Любомир ще малий, йому не так уже й треба! – залопотіла свекруха, ще навіть

– А ти не задався питанням, Петре, звідки у стареньких батьків 100 000 гривень? Та вони все життя живуть і копійку до копійки складають, а тут така сума

Мій колишній чоловік вважає, раз він платить аліменти і забезпечує сина всім необхідним, то він вільний. Але за що маю жити я? Ну, звісно, я беру більшу частину

Сестра з міста надіслала нам в село поштою велику коробку перев’язану скотчем. Я ж до останнього надіялася, що це подарунок племіннику на день народження. Відкривши дома я побачила

– Ти не розумієш, Віро! Я не можу просто так залишити все, що ми будували роками! – Артур нервово провів рукою по волоссю, не дивлячись мені в очі.