olesya
— Мамо, ти хоч розумієш, що робиш? Тато сам із ліжка не встає, а ти ще й бабусю сюди забираєш. Ти ж не залізна, мамо. Хто про тебе
— Не обживайся тут, Катерино! У мого сина вже була справжня сім’я, і я не збираюся робити вигляд, що її ніколи не існувало. Ти сьогодні його дружина, а
— У вас дітей немає, то й не вказуйте, як нам жити! Мої хлопці мають право бігати у власній квартирі, а якщо вам кожен звук заважає, то купіть
— Ти що, хотіла, аби я твоєму синові 500 євро подарувала? Наталю, я ті гроші в Італії не на дорозі знаходжу! Ти мені краще прямо скажи, що образилася
— Тепер ти добре заробляєш, то віддай мені свою картку! Я не збираюся щоразу випрошувати гроші на твоїх дітей! Оксана навіть не намагалася говорити тихіше. Вона стояла посеред
— Я нікуди не піду! І якщо твоя Софія думає, що приїде сюди зі своїм животом і виставить мене за двері, то нехай навіть не мріє! Галина Петрівна
— Якщо ви купили братові квартиру за 1 350 000 гривень, то чому мені тепер пропонуєте пожити на орендованій? Я теж ваша дитина, мамо! Або ви допомагаєте мені
— Та що ви так нахвалюєте мою невістку? Вона ж нічого особливого не досягла! Сидить удома, чоловікові догоджає, гостей обслуговує. У наш час таких жінок просто прислугою називали.
— Ти мені винна хоча б 80 000 гривень! П’ять років на заробітках в Італії просиділа, то невже не маєш чим допомогти старій жінці? Я тобі чужа, чи
— Якщо ти вже зараз думаєш, як ділитимеш зі мною майно після розлучення, то, може, нам узагалі не варто одружуватися? Я ж не прийшла до тебе з порожніми