Головна

olesya

На фотографіях Каті у соцмережах не було видно ні дітей, ні розкиданих іграшок, ні купи немитого посуду. Натомість вона була усміхненою мандрівницею, оточеною розкішшю та екзотичними місцями. Звичайно, ці фотографії були ретельно відібрані і сфотошоплені, щоб привернути увагу людей. Їй почали писати, захоплюватися її способом життя і заздрити її “свободі”. Та одного дня я не стримався і серйозно поговорив з дружиною. Закінчилось все тим, що Катя поїхала, залишивши мене з дітьми
життєві історії 0
На перший погляд здавалося, що наше життя цілком нормальне. Дружина Катя займалася будинком, дітьми, все начебто було добре. Але деякий час тому я почав помічати зміни. Вона все
Під час однієї розмови зі свекрухою я нишком увімкнула диктофон на телефоні. Мені це було неприємно, але я не знала, як інакше довести чоловіку, що його мати не ангел, яким він її вважає. Коли я увімкнула йому запис, він був спантеличений не те слово. Нарешті він мені повірив. Сергій став на мій бік і сказав мамі, що більше не терпітиме такої поведінки. – Ти справді перестаралася! Тетяна – моя дружина, і ти маєш це поважати, – суворо сказав він їй. І я пишалася ним. Але свекруха навіть не дуже збентежилася
життєві історії 0
Спочатку я вірила, що порозуміюся зі свекрухою. На жаль, незабаром вона показала своє справжнє обличчя. Вона груба по відношенню до мене, критикує мене, але прикидається доброю перед родиною.
Сестриця чоловіка безсоромно сиділа у кімнаті перед телевізором і лузала насіння. Вони з Павлом мене навіть не помітили. Я була голодна тому пішла відразу ж на кухню. Я планувала нашвидкоруч розігріти те, що приготувала перед виходом на роботу. Але холодильник був пустий, а мийка, в свою чергу – заповнена брудним посудом. В той день Андріана вилетіла з квартири, як “шістка”. Але якби ж то в ній запанував спокій. – Ти повинна вибачитися перед моєю сестрою, ниє Павло
життєві історії 0
Сестра чоловіка приходила до нас, як у безкоштовну “пузату хату”, і “вичищала” каструлі до блиску. Я, чоловік, сімейний затишок. Це ніби й про нас, але є ще “третій”,
В онука був день народження, десять років, кругла дата. Я купила подарунок і на запланований час задзвонила в дверний дзвінок. – Проходь на кухню, мамо. Я думаю, ви пам’ятаєте як кого звати. Вас знайомити ж не потрібно!, – Я затамувала подих. За столом в клітчастій сорочці сидів мій колишній. Я не могла з ним знаходитись в одному приміщенні тому взяла дочку за руку і пішла у спальню. Я попросила Надю, щоб вона виставила цю людину за двері, але дочка сказала, що як би там не було, а він її тато, до того ж, попросив у неї пробачення. – А що, ось так можна було? Зникнути на стільки років, а потім просто попросити пробачення?
життєві історії 0
– То виходить, Надійко, я тепер не маю права до вас зайти на якесь свято?, – спитала я у дочки коли прийшла на десятий ювілей свого онука з
О, Оксано, і ти Степану вирішила свічку запалити. Бачу, ти про нього ніколи не забуваєш, – сказала мені Анна. – Та я… я випадково. Дивлюсь, такий гарний пам’ятник. Думаю, чий такий, – заплітаючим язиком почала виправдовуватися я. – Ой, Оксано. Стільки років минуло, а ти досі переховуєшся. Та що казати, Степана скільки років вже на цьому світі немає, як і твого чоловіка. Всім же відомо, що твоя Богданка його дочка. Чи ти думаєш, що про це ніхто й ніколи не здогадувався? – Вибач, Анно, маю бігти. Мене дочка в автівці чекає, – відповіла я нав’язливій сусідці і наче не своїми ногами пішла з кдадовища
життєві історії 0
– О, Оксано, і ти Степану вирішила свічку запалити 1 листопада. Бачу, ти про нього ніколи не забуваєш, – сказала мені Анна, жіночка з сусідньої вулиці. – Та
Я ж думала, Наталя нас зустріне зі смачною вечерею. Але замість моїх мрій на кухонному столику лежав листочок А4, на якому було гарними буквами виведено, що вона на епіляції, а потім з подругами йде на “каву”. На пів листка було також сердечко. Але хіба цим будеш ситий? Ну звісно що я розсердилася. Я десь дві години була в сина, думала, дочекаюся невістки, але вона так і не з’явилася. Пішла я додому без настрою, а за тиждень мені чоловік каже, що Наталя з Іваном посварилися, вона зібрала речі і переїхала до мами
життєві історії 0
На столі, замість напечених пиріжків і борщу на плиті, лежав листочок А-4 на якому було написано: “Я поїхала на епіляцію, а після йду з подругами на каву”. –
Іванко, чи не могла б ти відвезти мене до лікаря в п’ятницю? Я більше не можу їздити самостійно, – запитала я її. – Звичайно, мамо! Зараз я зайнята на роботі, але спробую знайти час. Завтра подзвоню, – як завжди поспішаючи, відповіла дочка. Я чекала один день, потім ще один, але телефон мовчав. Тоді я покликала свого сина Костянтина. – Мамо, ти знаєш, я не маю грошей, фірма ледве тримається. Я нічим не можу тобі допомогти. А як щодо Анни? У неї завжди було більше часу, – сказав він, перш ніж я встигла закінчити, і відразу направив мене до моєї молодшої дочки. З Анною було ще гірше
життєві історії 0
Роками я вірила, що все, на що я пішла заради своєї сім’ї, одного разу повернеться до мене. Я чим могла допомагала своїм дітям – купувала їм квартири, віддавала
Анастасія Григорівна, я ні на що не натякаю, живіть хоч до 150, але я б вам рекомендувала нову квартиру відразу ж на сина оформляти. Ну для кого вся ця колотнеча з документами. Син у вас один єдиний, – сказала невістка. А мені, на хвилиночку, ще навіть шістдесяти немає. – Ти знаєш, Оксано, може ти й права. Як би там не було, а я вчиню з квартирою розумно і так, як підказує мені моє серце
життєві історії 0
– Анастасія Григорівна, я ні на що не натякаю, живіть хоч до 150, але я б вам рекомендувала нову квартиру відразу ж на сина оформляти. Ну для кого
Ооо, мам, а в тебе обновки, – сказала мені Люда приміряючи біля шафи мої чоботи. – Та вони якраз на мене. Шкіряні, нога потіти не буде. В тебе ж є, минулорічні. Вони ж ще хороші. Ти ж не проти, якщо я їх собі заберу. Я молода, мені більше треба. Ви знаєте, я вперше в житті так повелась з дочкою. – Не чіпай і положи в коробку. Це моє взуття, а тобі якщо треба, то або ж йди сама на роботу, або ж мужинька свого проганяй
життєві історії 0
Дочка кожного разу коли мене відвідувала, несла з собою торби, тому я й не здивувалася, коли в четвер Тетянка зайшла з великим пакетом і не одним. – Мамо,
Люба, дай мені трішки часу. Я подам на розлучення, але поки треба врегулювати всі справи з майном. Та й син ще маленький, – сказав мені Віталик і ніжно обійняв. Я й чекала. Минали місяці, потім рік, два. Ми й досі зустрічаємося, їздимо у “відрядження”. Він дарує мені подарунки та продовжує давати обіцянки. Але потім настав день який все змінив. Ми випадково зустрілися з Віталиком в кінотеатрі. Я вже хотіла йому помахати, покликати, але тут помітила, що він не один. Він був там із дружиною. Її чималенький животик відразу ж кинувся мені в очі
життєві історії 0
Я ніколи не планувала й дивитися в сторону одружених чоловіків. Це завжди для мене було табу. Але іноді все саме собою трапляється, незважаючи на те, що ми планували.

You cannot copy content of this page