Вони справді про це домовлялися? Вони ж навіть не укладали жодної угоди, до того ж було б краще, якби чоловік хоч трохи допоміг своїй дружині! – казала подруга Христині, яка була старшою сестрою Олі. – Так, вони серйозно про це говорили до того, як зіграли весілля. Дивно, що моя сестра тоді про це не думала, як про щось серйозне, адже вважала, що впорається з усіма домашніми справами і вони її не будуть сильно напружувати, але зараз усвідомила, що насправді все не так просто
Ти хіба не пам’ятаєш, що я ще на початку попередив тебе про те, що не збираюся займатися домашніми обов’язками, які найчастіше виконують саме жінки. Раніше тебе це повністю
Це наша хата і ти до неї ніякого відношення не маєш, – сказала мені дочка. Я ж покликав до воріт Оксану, свою дружину, але вона сказала, що всім тепер керує дочка і вона нічого вдіяти не може. – Якби ти переводив всі ці роки гроші, може б Леся була з тобою добрішою. Через брак коштів я був змушений поїхати на заробітки. Я не планував в Чехії залишатися на довго. Ми з дружиною будували будинок. Я думав, що як все завершиться, то я повернуся в сім’ю
– Це наша хата і ти до неї ніякого відношення не маєш, – сказала мені дочка. Я ж покликав до воріт Оксану, свою дружину, але вона сказала, що
Ірино, нема чого сидіти вдома з дитиною. Нам грошей не хватає. То ж, давай, щось та й шукай, – сказав мені чоловік. Щоб ви розуміли, нашому Дмитрику лише рочок. – А з сином хто сидітиме? Про це ти подумав?, – злісно відповіла я. Але Юра і тут не розгубився. В допомогу нашій сім’ї прийде не моя мама чи свекруха, а старенька бабуся Юри, яка ледь не з паличкою ходить. А я знала, що цей декрет так закінчиться. Як у воду дивилася
– Ірино, нема чого сидіти вдома з дитиною. Нам грошей не хватає. То ж, давай, щось та й шукай, – сказав мені чоловік. Щоб ви розуміли, нашому Дмитрику
Якщо ще одного на світ приведете, я виставлю вас за поріг цієї квартири. З такими темпами ви ніколи будинок не купите. Сіли у мене на шиї і звісили ноги, – сказала мама. – Хіба ми в тебе сидимо на шиї? Я в тебе жодної копійки не взяла за всі ці роки. – А ти знаєш, скільки доходу мені принесла б ця квартира? Оренда зараз грошей вартує. Я могла б їх відкладати і відпочивати хоча б раз на рік на морі. Але поки ви займаєте житлоплощу, я змушена ледве зводити кінці з кінцями. Я сподівалася, що ти розумніша, а коли привела на світ відразу ж другого – я в цьому засумнівалася. Третього я точно не потерплю
Моя мама таке творить, що в мене просто немає слів. Вона сказала, що вижене нас із квартири, якщо ми зважимося на ще одну дитинку. Ми, бачте, в неї
Навіть якщо це буде для Олени Романівни дуже важливо, я їй не допоможу. Свекруха своїм ставленням до нас і “омріяної” онучки нас з Борисом сильно здивувала. Добре, що ми її не послухали, коли вона одразу ж після весілля стала наполягати на “швидкому” поповненні. – А я вам нянькою не обіцялася бути!, – сказала мені мама чоловіка, коли я попросила прийти і посидіти з Анною в мій день народження
Олена Романівна постійно була в роздумах про онуків. Свекруха ще на весіллі почала читати нотації, щоби ми не затягували з появою дітей. – Не тягніть із поповненням. Діти
Мам, у тебе ж є гроші, чого ти собі всього шкодуєш?, – відкриваючи холодильник, який був майже пустий, запитала я маму. В той час вона й присіла на кухні і з побілівшим обличчям розказала мені, що вже рік часу, як перебивається на одну пенсію, бо позичила всі заощадження своїй сестрі
– Мам, у тебе ж є гроші, чого ти собі всього шкодуєш?, – відкриваючи холодильник, який був майже пустий, запитала я маму. В той час вона й присіла
Петре, я починаю хвилюватися, чи доживу я до онуків, – почала я говорити до сина одного разу, коли ми сиділи за вечерею. Він подивився на мене трохи весело і відповів:  “Мамо, я розумію, що ти б хотіла онуків вже і зараз, але я поки не готовий. Можливо, тобі допоможе собака. Що ти кажеш?”. У цей момент я відчула, як з-під моїх ніг пішла земля
Мій син Петро завжди був красивим і харизматичним. Ще з підліткового віку навколо нього крутилося багато дівчат, які ним захоплювалися. Як мама, я спочатку просто раділа такій ситуації.
Марто, а на тумбі біля твого Дем’яна є стакан з водичкою для зубів?, – сміючись розпитували мене подруги. Мене це не турбувало, бо хоч Дем’ян мені і в дідусі годиться, він забезпечував мене і моїх донечок з ніг до голови. – Ви мені просто заздрите!, – відповідала я і була впевнена, що ніщо не помішає нашому щастю. Але це не так. Дем’ян загримів в лікарню. Я поставила його на ноги, але після, його покинула. Я не збираюся до останнього піклуватися про цю людину. Я просто втомилася
Після кількох розчарувань я таки зустріла свого ідеального чоловіка. Мене не турбувала різниця у віці, якій дивувалися мої батьки та друзі. Сумніви виникли лише тоді, коли чоловік потравив
Мамо, коли ти вже повернешся додому? В мене своє життя, діти, проблеми, а тут ще й татові догоджай, – сказала дочка по телефону. – А тато що, немічний, щоб ти йому догоджала? Бери свою сумку і їдь додому. Теж мені знайшовся, принц датський. Нехай вчиться жити, не маленький
– Мамо, коли ти вже повернешся додому? В мене своє життя, діти, проблеми, а тут ще й татові догоджай, – сказала дочка по телефону. – А тато що,
Чоловік поїхав в Німеччину на заробітки через брак коштів. Коли ми з дітьми його проводжали, то й не здогадувалися, що все це в один кінець. В Україні ми сам на сам залишилися, мало того, що без підтримки, так ще й з боргами, у які нас ввів Данило
Чоловік поїхав в Німеччину на заробітки через брак коштів. Коли ми з дітьми його проводжали, то й не здогадувалися, що все це в один кінець. В Україні ми

You cannot copy content of this page