Головна

olesya

Я про це дзеркало мріяла десять років. Я так довго відкладала на нього гроші. Як ти міг? Ну не вмієш це діло робити, то не треба було і братися!, – сказала з плачом моєму сину мама Уляни. Я дитину ледь заспокоїла. А ввечері подзвонила, сказала “свасі”, що віддам все до копійки, тільки ноги мого Данила в них не буде. Після цього лити сльози почала вже її дочка Уляна. Така ситуація неприємна вийшла. Але я не розумію, хто ж тут винен і повинен відшкодувати гроші за цю її “мрію”?
життєві історії 0
– Я про це дзеркало мріяла десять років. Я так довго відкладала на нього гроші. Як ти міг? Ну не вмієш це діло робити, то не треба було
Ти цю жінку мамою можеш називати, але тільки не при мені. Тож, синок, думай що говориш наступного разу, – сказала сваха, коли її син стояв біля мене за столом і тільки-тільки почав своє привітання. В цей момент всі за столом притихли і лише Дарина порушила цю мовчанку, коли спитала, чи смачна картопелька за новим рецептом з інтернету. Я вам кажу, ну таку сваху маю, що й зустрічатися не хочеться
життєві історії 0
– Ти цю жінку мамою можеш називати, але тільки не при мені. Тож, синок, думай що говориш наступного разу, – сказала сваха, коли її син стояв біля мене
Подвійна коляска, двоє дітей і рюкзак за спиною. Я також була втомлена, але не нила, як чоловік і не жалілася ні своїй мамі ні тим більше свекрусі, яка повторювала, що своїх виростила і з неї годі. А потім те відчуття, що в чоловіка хтось з’явився. Я не знаю як це пояснити. Я чітко це розуміла. – Віро Степанівно, в Іллі жар, дайте слухавку Денису. Потрібно в аптеку збігати, – звернулася я до свекрухи, коли Денис вкотре не прийшов ночувати. – А він вже спить, Катерино. Він такий прийшов втомлений, що навіть вечеряти не хотів. А потім голка з мішка таки вилізла
життєві історії 0
Ви знаєте, я тут недавно прочитала історію, як мама трійняток, яку покинув чоловік, прийняла його через п’ять років і пробачила. В мене дуже схожа ситуація, тільки я не
Гостей було багато. Дарували хто подарунки хто конверт з грошима. І ось приходить моя рідна сестра, з одним букетом квітів і то не купленим, а з городу. Сказала, що в нашому віці більше нічого не потрібно. Та вона сіла за той стіл в четвертій і встала десь в дев’ятій. Та щоб щось було на тому столі, треба його купити. Та все це коштує грошей. Могла б хоч за той накритий стіл тисячку в конверт всунути. Якось мені дивно стало. Я б так не змогла. Прийшла, наїлася на халяву делікатесів і пішла. Я навіть дітям не сказала нічого, бо соромно за сестру було
життєві історії 0
– Вітаю вас, сестричко. Це серйозна дата і ви зуміли з Василем пройти ці роки пліч-о-пліч і виховати таких чудових дітей, а тепер вже тішитися і онуками, а
Як тільки мама перевела з Італії гроші, тато розрахувався з роботи. Казав, що звільнили, але я впевнена, що сам заяву написав. І ось тато почав жити і ні в чому собі не відмовляти. Купує собі дорогі цукерки, по десять раз на день морозиво. Одного дня я помітила на його ногах дорого бренду кросівки. Я собі такі не купую, а тут тато розійшовся. – Я все життя про такі мріяв, то чого маю собі жаліти?, – сказав здивовано тато. А в п’ятницю я приїжджаю в село, а мені на кожному кроці кажуть, що тато заборгував. І в сусідів і в магазині
життєві історії 0
– То мама там працює, щоб тобі полегшити життя, а ти мало того, що сам не працюєш, так ще не знати як живеш. Як то так? Мені вже
Онучці три роки ще немає, але дочка мене дуже дивує. Ну добре, вона молиться багато, так вона з одної кімнати чуть церкву не зробила. Все обвішано якимись статуетками. Недавно телефоную, а дочка не підіймає слухавку. Я хвилювалася, тому відразу ж набрала зятя, бо це був вже пізній вечір. – Та, Орися поїхала на “нічні чування” в якусь церкву, – відповів мені зять. Я чуть не впала від почутого. Ну які чування пізно ввечері? В Орисі дитина, чоловік, та сиди в хаті і борщі вари з варениками
життєві історії 0
Я ще нічого не казала, коли моя дочка їздила по святих місцях, коли заміжня не була, але тепер це вже занадто, я вважаю. Вже шістнадцять років я живу
Якщо про нову покрівлю і отеплення будинку мама мовчала, то коли почула, що прийдуть майстри демонтувати стару кухню, бо скоро привезуть нову, то вскипіла. – Що ти повидумувала! Чоловік так важко працює, а ти тринькаєш тими грошима. Чим тобі стара кухня не догодила? – Мамо, але ж я хочу, щоб все було гарно, сучасно. Скажу вам так, що мама тиждень не спала через це. – Електроплита, Уляно, чим ти тільки думала. Зараз така ситуація, світло то є то нема. Я так любила деруни смажити. Але де тепер, на цій кухні, що виблискує, нема права їх посмажити
життєві історії 0
– Ну ось і все! Моє готування в цій хаті закінчилося, – сказала мені мама, коли нам нарешті вмонтували нову кухню, на яку я так довго чекала. Я
Весілля будемо планувати лише тоді, коли на подвір’ї буде вистелена бруківка, а в одній із кімнат буде сучасний ремонт, – сказала наша майбутня невістка. – Я хочу, щоб на весільному відео все було гарно, коли наречений з дружбами одягатися буде, а потім і благословення у батьків просити. І що ви думаєте, мій син все зробив. За пару місяців на нашому подвір’ї красувалася бруківка. А в кімнаті Остап таке повиробляв, що ми за голову бралися. Навіть камін вимурував. Все в срібних тонах. Ну краса. і ось з дня їх весілля минуло три роки
життєві історії 0
– Весілля будемо планувати лише тоді, коли на подвір’ї буде вистелена бруківка, а в одній із кімнат буде сучасний ремонт, – сказала наша майбутня невістка. – Я хочу,
Приїдь до мене і сам побачиш, які бувають жінки. Та Леся тобі не твоя Настя. Та вона без батька двох дітей тягне. А господарство в неї яке. Корову тримає, бо саме вона їх і рятує, – сказала я сину по телефону. Мені очі відкрилися, коли мене з ногою положили на дві неділі в лікарню. Коли мене привели в палату, Леся вже там була. Вона лежала під вікном і щось гачкувала. На тумбі біля неї лежала книга і домашній сир зі сметаною. Я б її дітей за своїх рідних онуків прийняла, якби мій син свою Настю на неї проміняв
життєві історії 0
– Приїдь до мене, але на десять хвилин, як завжди, а на годинку, а то і більше. Ти сам побачиш, які бувають жінки. Та Леся тобі не твоя
Ще на початку шлюбу Іван з Оксаною жили гарно. Я до них не пхалася. Але якось крок за кроком Іван все відставляв сім’ю на задній план. Перш за все наш син тримався друзів, робив все для них, а сім’я може почекати. Мені не раз казали рідні чи односельчани, що треба молитися, до церкви ходити на прощі їздити. Але я була вихована в інших “традиціях”, тому і дітей своїх так виховувала. Чого не скажеш про моїх сусідів навпроти
життєві історії 0
Ви знаєте, хто б мені що не говорив, але без Бога ні до порога. Якби мені хтось повернув час назад, я б по інакшому виховувала своїх дітей. Лише

You cannot copy content of this page