olesya
— Мирославо, ти можеш пояснити, чому я маю записуватися до тебе в гості? Ми прожили разом двадцять сім років, а тепер ти навіть на поріг мене не пускаєш.
— Дарино, я до тебе не просто так приїхала. Мені тепер нікуди подітися, бо Кирилова нова дружина виставила мої речі за двері. Але я придумала, як нам усе
— Тетяно, ти хоч раз можеш подумати про мене, а не тільки про свою кухню, доньку й домашні справи? Я прийшов на нашу річницю, а ти зустрічаєш мене
— Злато, перестань перевертати всі пакети, бо там уже нічого немає! Мама забрала весільні гроші ще вчора ввечері. Я сам дозволив їй узяти конверти, бо Оксані зараз потрібні
— Галино, ти серйозно хочеш, щоб я після роботи ще й посуд розкладав? Я цілий день на ногах, ледве додому добрався, а ти починаєш із претензій. У тебе
— Аліно, забери від бабусі пульт і поясни їй, що в нашому домі телевізор після восьмої не працює! Я вже тричі говорила, що мені потрібна тиша, а вона
— Мамо, ти що, справді збираєшся залишитися в Італії, поки ми тут не знаємо, куди дітей подіти? Я вже всім сказала, що ти повертаєшся із заробітків і сидітимеш
— Наталко, скажи мені чесно, звідки у вас 1 480 000 гривень на квартиру? Ти ж усе життя то шила вдома, то вареники ліпила, то на городі поралася.
— Оксано, якщо ти ще раз попросиш мою маму посидіти з дитиною після нічної зміни, ми з тобою серйозно посваримося! Вона ледве на ногах тримається, а ти навіть
Дружина будує собі будинок за 4 мільйони гривень, а я щомісяця віддаю 38 000 на нашу іпотеку й утримую всю сім’ю. Нещодавно я запитав, чи матиму хоча б