Головна

olesya

Свати на сватанії все наголошували, що наш син з села в такі хороми переїжджає. Як йому пощастило. – Свахо, ви не хвилюйтеся, бо ми з чоловіком всім чим зможемо, будемо допомагати. І м’ясо і овочі, все домашнє в них буде. Я вам так скажу, що і сватам я перший рік помагала. І картоплі два міхи на зиму дала і буряка з морквою. А потім ми дізналася, що ця славнозвісна квартира Наталі знаходиться в іпотеці. Та якби ми це наперед знали, то б не пустили сина в цю сім’ю. Не така вона вже й видна, щоб її заміж брати
життєві історії 0
Я казала що не буду виносити сміття з хати, але те, як нас “обкрутили” з тою квартирою свати, мені спокою не дає. Ми з чоловіком живемо в селі.
За більше ніж двадцять років в шлюбі з Тарасом я змирилася з тим, що в нас ніколи не буде дітей. Ми присвятили своє життя бізнесу, подорожам і один одному. В той час як однокласники хвасталися досягненням своїх дітей, ми показували фото з Мальдів. Але недавно мій світ перевернувся з ніг на голову. Я дізналася, точніше, Тарас сам зізнався, що в нього є десятилітній син. Його маму я бачила один раз і то здалеку, а ось Дмитрика я приймаю в своєму розкішному домі
життєві історії 0
За більше ніж двадцять років в шлюбі з Тарасом я змирилася з тим, що в нас ніколи не буде дітей. Ми присвятили своє життя бізнесу, подорожам і один
Вже три роки, як мене невістка з сином переселили в літню кухню. Спершу це було на літо, а згодом так я тут і залишилася. Я ще не така і літня, щоб заважати молодим. Мені ще і сімдесяти немає. Невістка приходить, підлоги мені мені і їсти приносить, але не дуже хоче, щоб я в нову хату й ногою ступала. Так і на Спаса було. Ми всі з церкви прийшли. Христина кошик з фруктами понесла до хати. Чула я, що вони святковий стіл накрили. Я так чекала, що і мене покличуть. Але ні. Десь через годинку онучка на великій таці принесла мені всього зі столу і сказала пригощатися
життєві історії 0
Я нічого не кажу, невістка в мене хороша. Я в чистоті, накормлена і ніби й маю бути щаслива, але це не так. Ще такого дня не було, щоб
Свекруха вийшла на хвильку на кухню, а свекор мені в наказовому тоні каже: “Йди і розігрій мені ту курку, бо вона вже холодна”. – Та як вам треба, то йдіть самі. Я що, прислуга, – відповіла я погладжуючи вже чималий животик. І таких випадків було багато. Він сам не хотів і пальцем поворухнути. Всі мали крутитися навколо нього, бо він головний добувач. Але мої часті зустрічі зі свекрухою змінили курс справ. Недавно ми були у них в гостях. Так свекор ще ніколи не говорив. Ох і налякали ми його
життєві історії 0
Свекор відчув небезпеку і заборонив мені до них приходити. – Нам без тебе жилося краще! – А точно “нам”? Чи особисто вам? Ви не бачите різниці? Анатолій Анатолійович
Не піду я до рідної сестри на весілля, бо все це не по людськи виходить. Юльці моїй 56, наречений давно дідусь. Ну які це молодята, скажіть мені люди добрі? Ну хіба опозорить нас всіх сестра і на тому буде крапка. А якщо чесно, то все в мене впирається в гроші. Я одна сина виховую. Хоч мій Юрчик вже давно не дитина, але живемо разом і кожну копійку рахуємо. Замість того, щоб нам фінансово допомогти, “молодята”, окрім забави, у весільну подорож їдуть. Мені родичі про все доповіли
життєві історії 0
Не піду я до рідної сестри на весілля, бо все це не по людськи виходить. Юльці моїй 56, наречений давно дідусь. Ну які це молодята, скажіть мені люди
Ми з дружиною скупилися і направилися до кас. І там власне все і почалося. Людей було багато, а відкритих кас не дуже. Я ж вирішив “в заторі” час провести в телефоні, читаючи новини. А ось Ліля вирішила до себе привернути увагу і зробити своє “улюблене” діло – “побурчати”. Я вам словами описати не можу, що тоді відбулось. Закінчилось все тим, що продукти ми так і залишили біля касирки. Як тепер з тою дружиною в люди виходити? Так мені соромно за її цей “буркотливий” характер!
життєві історії 0
Замість того, щоб спокійно жити і насолоджуватися життям, моя дружина шукає любу причину, аби лиш з кимось посперечатися. Я не знаю чого від неї чекати наступного разу. Тридцять
Ти ж бачиш, що попередній зять від нас втік, ще навіть до весілля не дійшло. Певне, через те, що ми такі бідні, – сказала мені сестра, коли подзвонила в неділю. Мені якось стало не по собі, коли Тетяна спитала, чи можна, щоб її дочка, моя племінниця, привела свого хлопця до нас. І все б нічого, але все мало виглядати так, ніби це їх будинок. – Я приїду швидше, приготую деякі страви, приберу, щоб зять подумав, що це ми такі багачі. Головне, щоб заміж нашу Тетянку покликав, а там що буде те буде. – В мене була “хвилина мовчання”
життєві історії 0
– Ти ж бачиш, що попередній зять від нас втік, ще навіть до весілля не дійшло. Певне, через те, що ми такі бідні, – сказала мені сестра, коли
В Люби біля хвіртки яблунька росте. Вся стежка ними засипана. Яблука то смачні, але ж їсти їх нікому. Взяла я пакет та й пішла до сусідки. – Любцю, я тут трохи в тебе по ґаздую, можна?, – спитала я сусідку, розказуючи чому прийшла. Люба мовчала, але навіть у пакет сама яблука підкидала, а коли я мала йти, каже: “Ну сотку мені даш, бо яблука справді файні. В магазині таких не купиш”. Я невістці навіть цього не розказувала, бо вона б їх назад за фіртку висипала Любі
життєві історії 0
То як до мене в неділю перед службою забігти на вареники зі сметаною, то так має бути, а як мені яблук – плати гроші. Я б так не
Степан все своєю дочкою вихвалявся. І в школі відмінниця і в університет вступила. Ну золота дитина, не те, що наша Галинка. А недавно ми в них в гостях були. За столом десять хвилин, годину, дві, а за дочку ні пів слова. Прийшлось самому цю тему підіймати, але Степан від відповіді втік під приводом – подати гаряче. А через пару днів зайшла я в магазин “копієчку” і все сама зрозуміла. Так, пишатися тут немає чим!
життєві історії 0
Степан все своєю дочкою вихвалявся. І в школі відмінниця і в університет вступила. Ну золота дитина, не те, що наша Галинка. А недавно ми в них в гостях
То як в нас кожного дня вечеряти, то нічого, так має бути. А як онучкам по морозиву купити, та ви що, це ж так дорого. Ось після цього дня, як Олександра Василівна “вигуляла” дівчаток в “дорогому” парку і купила одне морозиво на двох, я набралася сміливості і прикрила “доброчинну лавочку” у вигляді вечері в нас дома кожнісінького дня. Чоловік став на мою сторону, а ось свекруха вирішила поображатися. Ну звісно, вона ж краще за ці гроші на додатковий масаж запишеться
життєві історії 0
То як в нас кожного дня вечеряти, то нічого, так має бути. А як онучкам по морозиву купити, та ви що, це ж так дорого. Ось після цього

You cannot copy content of this page