Головна

olesya

Коли Наталя оголосила про весілля, я зраділа, вона хороша дівчина і заслуговує на щастя. Але мене здивував розмах весілля. Батьки Сергія не такі вже і багачі. Я ж думала, може там наречений який мільярдер, але ні, звичайний офісний працівник. Але на весілля запросили, то я сильно не розпитувалася за що і звідки. Столи гнулися від наїдків, наречена сяяла мов та зірочка, батьки також були в дорогих нарядах. І вже ближче одинадцятої вечора, коли всі почали вже розходитися, я почула те, що мене привело в подив
життєві історії 0
Ми відгуляли весілля з Сергієм два роки тому. Але відгуляли це гучно сказано. Одягнули вишиванки, кросівки, купили каблучки і побігли до РАЦСу. Ми зі шлюбом в церкві вирішили
На пляжі я гонорово витягла з пакета той спрей, і так, де мені хотілося, трішки намастила ноги, руки, а решту, що було на руках розмастила по обличчі і шиї. Як на зло в ту ж мить сонечко сховалося. Діти хлюпалися у водичці, а ми сиділи в бесідці і мило спілкувалися. Дома глиб, а в мене відбилися шльопанці на ногах. – Олю, а ти кажеш сонця нема для засмаги! Ось, глянь, як я гарно засмагла. Певне, вітром так вийшло, – похвалилася я сестрі чоловіка. А потім лежу на ліжку, а вона мені каже: “А чому в тебе такі долоні жовті?
життєві історії 0
І сміх і гріх. Ну таке перед поїздкою витворила, що словами вам не описати. Вже довгий час ніде з дітьми не їздила відпочивати. Ось цього року й зговорилася
Ми з дружиною пишалися сином коли він поїхав на навчання, а згодом і на роботу, в Америку. Всі рідні і друзі нам заздрили, якого хорошого сина нам подарував Всевишній. І лише в глибині душі ми лили сльози, бо розуміли, що все це з кінцями і своїх онуків ми будемо бачити здебільшого через екран смартфону. – Мамо, тату, познайомтесь, це Анжеліка, – впевненим голосом сказав Богдан, коли ми зідзвонились по відеодзвінку. – Ми живемо в шикарній квартирі, яку нам купив син, але ми б з Марусею все віддали, лиш би єдиний син був поруч
життєві історії 0
Ми з дружиною пишалися сином коли він поїхав на навчання, а згодом і на роботу, в Америку. Всі рідні і друзі нам заздрили, якого хорошого сина нам подарував
В неділю Тамара Василівна знов прийшла до нас з “пакетом АТБ”. – Мамо, – каже до неї Василь, – ну не носіть нам той непотріб. Ну скільки можна? А потім мені на очі потрапили одні штанці. На них були такі ярко червоні лампаси і я згадала де я їх бачила. Вже після цього дня мені Василь і признався, звідки в його мами все це барахло. В свекрухи в одній із кімнат висять два портрети. Один зі старшим сином, а другий з малим Васильком. Ось в цих штанах з яскраво червоними лампасами і був одягнений Василь
життєві історії 0
А в неділю Тамара Василівна знов прийшла до нас з “пакетом АТБ”. – Мамо, – каже до неї Василь, – ну не носіть нам той непотріб. Ну скільки
Ти коли до мене приїжджаєш, я тобі не даю ганчірку в руки, я сама мию, – сказала сестра чоловіка. – Але ж ти не на тиждень до нас їдеш, а на місяць, а то і два, ще й не сама, а з сином. – Я вже їй того не говорила, але коли я їду, то сумки з продуктами везу, а Катя два чемодани одягу, палку ковбаски салямі і пакетик пліснявого сиру. Ну сильно потратилася, їдучи до племінниць і мами. – Ви собі таке не купите, бо то дорого, – каже вона, коли вручає ці “подарунки”
життєві історії 0
– А я чого в тебе маю прибирати? Ти ж коли до мене в гості приїжджаєш, я ж тобі ганчірку в руки не кладу! – Ну ти Катько
Син з невісткою побудували хату в мене на подвір’ї, але з часом відгородилися двометровим парканом, ще й туї насадили, щоб поменше я бачила, як вони нічого не роблять, а просто відпочивають цілими днями. Я розумію, не вся молодь хоче зараз на городі працювати, чи корову тримати. Є такі, які працюють і заробляють собі на життя і їм того не треба. Але річ в тім, що мої і працюють, але з охотою беруть всю продукцію і в нас з чоловіком. – Ми так любимо ваш сорт картопельки. В магазині не така, – приповідає невістка
життєві історії 0
Син з невісткою побудували хату в мене на подвір’ї, але з часом відгородилися двометровим парканом і ще й туї насадили, щоб поменше я бачила, як вони нічого не
Як ти можеш таке говорити? Ти ж рідна мати! Я твоя єдина дитина!, – каже мені Злата. – В тому то й справа, доню. Єдина дитина. Я хочу для тебе щастя. Ти стала на невірний шлях і я хочу тебе навернути, поки не пізно! В мене дуже важка ситуація з дочкою, а все через те, що Злата закохалася в будівельника. Я пишаюся донею, але пов’язати своє життя з будівельником не дозволю. Ну принаймні свого благословення їм не дам. Як хочуть, то нехай живуть разом, але я цей шлюб ніколи не одобрю
життєві історії 0
– Як ти можеш таке говорити? Ти ж рідна мати! В тебе я одна єдина дитина!, – каже мені Злата. – В тому то й справа, доню. Єдина
Тільки про себе і думаєш! Нам так важко, іпотеку виплачуємо, працюємо без перепочинку, щоб пошвидше тих виплат спекатися, а ти про якісь Карпати зі свої Степаном мені розказуєш. Гидко все це слухати, – сказала мені дочка. Мені так неприємно це чути від Насті. Замість того, щоб за мене порадіти, дочка мене засудила. Я двадцять років як живу одна, бо мій Богдан, з яким я дуже гарно жила, відправився на небеса. Як мені бути? Невже те, що я хочу бути щасливою, потрібно відкинути на другий план?
життєві історії 0
– Тільки про себе і думаєш! Нам так важко, іпотеку виплачуємо, працюємо без перепочинку, щоб пошвидше тих виплат спекатися, а ти про якісь Карпати зі свої Степаном мені
Ірино, щоб я тобі не подарувала, ти це комусь передаровуєш! Нікому б це не сподобалося, і тобі, я впевнена, також, – сказала я невістці, коли та зчинила “бурю”, коли дізналася, що дочці на ювілей я подарувала сережки, які мені дісталися ще від моєї мами. – Ну ви, Надія Михайлівна і зрівняли. Де подушки, наволочки і рушники і де золоті прикраси. – Але чому я прикраси, які належать нашому роду, повинна віддавати чужій мені людині? Тоді б дочка образилася, а продавати таку цінну і старовинну річ я не збиралася
життєві історії 0
– Ірино, щоб я тобі не подарувала, ти це комусь передаровуєш! Нікому б це не сподобалося, і тобі, я впевнена, також, – сказала я невістці, коли та зчинила
Ну і хіба це так гарно, – сказала я невістці, – Хіба дитина так має бабусю зустрічати? Та я не з пустими руками приїхала, а гостинці і подарунки привезла. – А ви б ще раз на рік приїжджали, то б взагалі онучка вас в квартиру не пустила. Мені важко таке чути, бо могли б самі нас провідувати, але не хочуть, а від мене вимагають казна що. Ось і сталась на самому порозі в нас з Любою перепалка. Я просто вже не стрималася і сказала все, що я про таке виховання думаю. Люба сказала, що з таким настроєм мене бачити в своїй квартирі не хоче
життєві історії 0
Я з чоловіком живу в селі, вже на пенсії, але роботи біля дому завжди хватає. Ми одні з вулиці тримаємо ще корову. Люди кажуть, що не вигідно, бо

You cannot copy content of this page