Головна

olesya

– Сергію, я присягаюся, якщо тітка ще раз загляне в наш холодильник, я не стримаюся! – сказала я, вриваючись на кухню, де мій чоловік безтурботно чистив картоплю. – Кохана, заспокойся, – відповів Сергій, піднявши на мене здивовані очі. – Це всього на кілька днів. Я намагалась відновити дихання, але в голові крутився спогад про вчорашній ранок. Тітка Галя стояла біля моєї шафи, витягала мої светри й порівнювала їх за кольором
життєві історії 0
– Сергію, я присягаюся, якщо тітка ще раз загляне в наш холодильник, я не стримаюся! – сказала я, вриваючись на кухню, де мій чоловік безтурботно чистив картоплю. –
— Марусю, ти не ображайся, але я такої ж думки, як і дружина твого брата. Ти стільки років в Італії на заробітках провела і не змогла собі і кімнатки в місті купити?, – сказала мені сусідка, коли побачила, що я в старенькій хатині баби і діда поселилася. — Оксано, та що тепер уже казати? Не до того було, — відповідаю їй. — Я ж гроші братові пересилала, хотіла, щоб сім’я його мала все, чого я не мала. — А тепер на старості літ будеш в тих обдертих стінах сидіти!, — дивується сусідка. — Та сама не знаю, як так сталося, — відповідаю я, а в самої очі на мокрому місці. Дожилася називається!
життєві історії 0
— Марусю, ти не ображайся, але я такої ж думки, як і дружина твого брата. Ти стільки років в Італії на заробітках провела і не змогла собі і
В неділю невістка сказала в нервах, що наступного разу і мила дешевого мені не подарує, бо я, бачте, обезцінюю її старання. Але що я такого зробила? Я ж не в смітник її подарунок викинула, а акуратно положила разом з цінниками в шафу. Я ще не розпаковувала ні рушники, ні штани на флісі, бо використовую з минулих років. Чомусь Ліля вважає, що я чиню не красиво. Якась дивна. Я ж ціную і оберігаю її подарунки. Щоб на довше хватило
життєві історії 0
В неділю невістка сказала в нервах, що наступного разу і мила дешевого мені не подарує, бо я, бачте, обезцінюю її старання. Але що я такого зробила? Я ж
– Галино, ти занадто ревнива до моєї турботи про Романа, – дорікнула свекруха. Я, не витримавши, відповіла: “Ніно Микитівно, я шаную ваше піклування, але це наш медовий місяць. І якщо ви вирішили приїхати без запрошення, то, будь ласка, поверніть гроші Роману. Цей готель недешевий, б я сама його обирала, плануючи романтичний відпочинок для двох”. Свекруха дуже засмутилася й почала складати свої речі, назвавши мене невдячною
життєві історії 0
– Романе, ти впевнений, що твоя мама випадково опинилася в Карпатах в той час, коли і ми? – спитала я, дивлячись, як він знімає ключі від нашого номера
Якби Віра мені хоч слово сказала, що догадується про іншу жінку в моєму житті, я б подумав, як усе залагодити. Але ж ні, вона мовчала, і навіть влаштувала на мій 45-й ювілей шикарне свято, в якому розсекретила свій подарунок – розлучення! Річ у тім, що я цю Ірину не кохаю, просто час від часу зустрічалися. Ну яка ж це зрада? Я жив з Вірою, з нею в мене двоє чудових дітей, і я не збирався нічого змінювати. Але вона просто взяла і викреслила мене зі свого життя
життєві історії 0
Якби Віра мені хоч слово сказала, що догадується про іншу жінку в моєму житті, я б подумав, як усе залагодити. Але ж ні, вона мовчала, і навіть влаштувала
Сьогодні ми святкували одинадцятий день народження мого онука Артемка. Ще зранку я мала передчуття, що свято не обійдеться без несподіванок. Я завжди любила порядок у всьому, тож приїхала дещо раніше, щоб упевнитися, що підготовка йде за планом. У коридорі зустрів мене син, Дмитро, усміхнувся й запросив заходити далі. – Мамо, проходь, Марина вже все накрила, – сказав він. – Добре, сину, – відповіла я, струшуючи сніг із пальта. – А де іменинник?
життєві історії 0
Сьогодні ми святкували одинадцятий день народження мого онука Артемка. Ще зранку я мала передчуття, що свято не обійдеться без несподіванок. Я завжди любила порядок у всьому, тож приїхала
Після того, як моя дочка Світланка привела на світ трійню: дві дівчинки і хлопчика, я була її правою рукою. Кожного дня я приходила до них і допомагала з малюками. Це не легко і я це розумію. Але одного разу повернувшись в свій величезний будинок я задумалася. Ввечері я поговорила з чоловіком і ми прийняли, як на мене, найкраще рішення в житті
життєві історії 0
Після того, як моя дочка Світланка привела на світ трійню: дві дівчинки і хлопчика, я була її правою рукою. Кожного дня я приходила до них і допомагала з
Коли Олена повернулася й почала збирати дітей, я, зібравшись на силі, виставила їй рахунок за розбиту вазу. Це був не тільки матеріальний жест; для мене це було ще й бажання показати, що мої подарунки й праця мають цінність. На жаль, моя пряма відвертість Олені не сподобалася. Вона обурено заявила: – Богдано Андріївно, ну як вам не соромно? Це ж просто діти! – Її голос тремтів від образи. – Невже ви хочете, щоб я оплачувала кожну випадкову дрібницю?
життєві історії 0
– Богдано Андріївно, ми буквально на пів годинки, – прошепотіла Олена, ледь переступивши поріг нашої квартири, – ви ж не проти доглянути онуків, правда? Я встигла тільки зняти
Я щойно повернулася з церкви, як побачила знайому машину біля двору. “Напевно, зять уже тут”, – майнула думка. І справді, відчинила двері, а вони з Оленкою вже на кухні пораються. При чому “порається” здебільшого Василь, бо донька стоїть у кутку з опущеними очима. Коли я пройшла дальше, то мало не впала від того, що він робив. На моєму столі лежала гора перемішаних продуктів, а сам Василь швидко переглядав кожну банку й пакунок
життєві історії 0
Мене звати Марія Сергіївна. Я звичайна жінка, пенсіонерка, живу у невеличкому селі разом із чоловіком Петром. Моїй доньці Оленці уже 25 років, і нещодавно вона вийшла заміж за
– Ось і перевіримо, що за “мама” з тебе вийде, — прошипіла Ірина Ігорівна, коли заходила до квартири з букетом квітів. – Глянемо, чи Зоряна справді відчує твою материнську турботу! Під час святкування все йшло більш-менш непогано, доки свекруха не почала підливати масла у вогонь. Вона, ніби ненароком, запитала Зоряну: — То коли ти вже покличеш Інну мамою? — і поглянула на мене з викликом. У кімнаті повисла напружена тиша. Зоряна відвернулася, ледь стримуючи сльози, а я відчула, як у мене почервоніли щоки від хвилювання й обурення
життєві історії 0
— Чому Зоряна досі не називає тебе “мамою”? — пролунало тихе, але вкрай напружене запитання з вуст Ірини Ігорівни, моєї свекрухи. — Вона має на це право, —

You cannot copy content of this page