olesya

— Якою ж ти стала, Ганно, ніби вилита з кришталю, тільки торкнись — і розсиплешся на друзки, — сказав я, зупинившись у дверях, а вона лише ледь підняла

— Оксано, я тут подумав… На ці вихідні ми нікуди не поїдемо, тільки ти, я і повний спокій, — Андрій підійшов ззаду, обережно торкнувшись мого плеча, і в

— Мамо, зараз не той час, щоб дарувати ляльки чи казки, дитині потрібен статусний подарунок, — заявив Андрій, навіть не дивлячись мені в обличчя. — Ви або купуєте

Випадкова зустріч з сусідкою біля під’їзду вибила землю з-під ніг швидше, ніж я встигла привітатися. — Твій Андрій знову вчора ввечері біля того нового торгового центру солов’єм розливався

— Мар’яно, ти хоч розумієш, що сорок — це не цифра в паспорті, це вирок для твоїх шансів стати мамою? — Мати тоді говорила різко, майже не дивлячись

Онуки вже й колір стін у моїй хаті обирають, поки я ще жива, а про здоров’я спитати забули — Бабусю, ти тільки не подумай нічого такого, але ми

— Олександро Петрівно, ви або віддаєте мені ключі від нашої квартири зараз, або завтра я просто змінюю замки, і ви більше не зможете зайти сюди навіть тоді, коли

— Андрію, ти знову за стіл не сідаєш, тільки дзьобнув той сирник і вже біжиш? — мама перегородила мені шлях, тримаючи в руках тарілку з гарячими голубцями, від

— Ти хоч розумієш, що ти зараз робиш, Ганно? Ти ж просто викреслюєш мене зі свого світу, ніби я якась зайда з вулиці! — Мама стояла в дверях,

— Звідки в тебе стільки нахабства, Оксано, щоб отак просто прийти і просити половину того, що мені лишив дядько? — я відчувала, як у горлі стає гаряче, а