olesya
– Ти знову за своє, Марто? Дивися, яка в мене стеля висока, люстра з кришталю, а ти мені про свій лінолеум на кухні торочиш, – процідила я, поправляючи
— Оксанко, доцю, ну куди ж ти цю розсаду тицяєш? Хіба ж так можна? Корінці ж поламаєш! Дай-но я сама, твої ручки не для землі створені, — Світлана
Мамо, я в одних кедах третій рік ходжу, де я візьму гроші на вашу лікарню? — кричала у слухавку Аліна, поки я тримала в руках направлення на термінове
На поховання Михайла діти скинулися по 10000 гривень, вважаючи, що на цьому їхній обов’язок перед батьківським домом вичерпаний. Коли я заїкнулася про те, що мені просто страшно залишатися
— Я переписала хату на обох синів, так буде по чесному! — Марія Петрівна вимовила це так спокійно, ніби не помічала, як у мене з-під ніг іде земля.
— Ти робиш із нас посміховисько перед усіма сусідами, мамо! — крикнула Наталя, зачиняючи за собою двері кабінету. Мирослав зблід, почувши ці слова, а я зрозуміла, що затишні
На ремонт квартири пішли всі наші заощадження, і Ярослав скрупульозно записував кожну витрачену копійку. Коли сума в його блокноті перевищила 100000, він перестав називати мене дружиною. — Це
— Володю, та подивися ти на неї твeрeзими очима! Хіба не бачиш, що вона тебе обкрутила навколо пальця, як циган сонцем? Пуста вона, от побачиш, не діждешся ти
Борис мав спеціальну папку для чеків, яку він щонеділі возив до своєї матері на перевірку. Я вважала це милою дивакуватістю, поки не почула їхню таємну розмову про приховані
— Їй 22, Христино, і з нею мені легко, бо вона не бачила мене невдахою без копійки в кишені, — заявив Володя, поправляючи комірець нової сорочки. — Ти