olesya

«Ти справді думаєш, що Матвій залишить дружину і дітей заради тебе?» — Олена різко поставила чашку з кавою на стіл, її голос пронизав тишу, як холодний вітер на

«Ярино, ти неправильно дитину кладеш спати. Ще спина викривиться, не дай Боже», – промовила Ганна Петрівна, моя свекруха, поправляючи ковдру на Остапчику, який мирно спав у ліжечку. Її

«Миросю, я отримав премію. 30 000 гривень. Уявляєш?» — сказав я, ледве стримуючи хвилювання, коли переступив поріг нашої квартири в київській багатоповерхівці. Мирослава сиділа на кухні, тримаючи в

— Олено, мама каже, що 5000 гривень цього місяця не вистачить, — Віталик промовив це тихо, уникаючи мого погляду, ніби боявся моєї реакції. Щомісячні перекази його батькам уже

— Богдане, ти серйозно? Ти ось так просто відвернешся від Світлани? Вона ж чекає твою дитину! — мій голос тремтів від обурення, коли я дивився на онука, що

— Інно, ми з батьком хочемо поговорити про важливе. Приїжджай у неділю до нас у Черкаси, — голос мами в слухавці звучав спокійно, але з ноткою, яка змусила мене

Весілля моєї мрії: казка чи фінансова пастка? — Марусю, ти серйозно? Ти досі ображаєшся на гостей? — Василь різко відсунув тарілку з борщем, його очі блиснули невдоволенням. —

Я купила собі крем для обличчя за 800 гривень, а Степан сказав, що це марна трата грошей. Я ледь стримала сльози. — Ти серйозно? — Він стояв у

Тато ніколи мене не любив, бо я була для нього як докір. Він залишив усе чужій людині, а не мені, своїй доньці. Я сиділа за кухонним столом у

– Алло, ти чому мій борщ не їси? Я ж старалася, – тихо сказала я, дивлячись на невістку Олену. – Та я ж на дієті, Марія Іванівна, ви