olesya

— Сашко, ти при своєму розумі, куди ми поїдемо від такої золотої мами? — я сплеснула руками, ледь не перекинувши горнятко з кавою, яку мені щойно принесла в

– Через твою наглість я взагалі тобі ці гроші не поверну! – крикнув Сашко так, що аж шибки у веранді задзвеніли, а стара люстра над столом гойднулася. –

— Та якби не мої гроші, Любо, то я не знаю, як би вони тут усі раду собі дали! — Галина виставила вперед руку з манікюром і так

— Мамо, та на тебе ж глянути лячно, що вона з тобою зробила? — вигукнула я, сплеснувши руками прямо в порозі, коли побачила напівзнайомий силует своєї найріднішої людини.

Десять років шлюбу розсипалися в один момент, коли на порозі з’явився Вадим із жовтими квітами в руках. Він знав, що цей колір для мене означає фінал, але все

— То що, Любо, так і будуть ті золоті кульчики в коробочці припадати порохом, поки раки свиснуть? — свекруха відставила горнятко з чаєм так різко, що недопитий напій

На столі лежали 5000 гривень — усе, що ми з Мироном відклали за місяць важкої економії. Галина забрала їх за секунду, навіть не подякувавши, бо вважала, що ми

— Обережніше будьте зі мною, мамо, якщо не хочете нажити собі ворога, — Олена витерла білу від вапна руку об дорогі джинси й примружилася. — Все-таки я можу

— Ніно, ти тільки не впади, але твій Іван вчора ввечері не сам до хати зайшов, — голос сусідки Ірини тремтів. — Я ще спеціально вийшла на ганок,

— Мамо, ти хоч розумієш, що я не зможу? Ну куди мені зараз ті пелюшки, коли в мене контракт на кону, про який я мріяла десять років? —