Так, Артур приходить з роботи пізніше за мене, але це не означає, що я, як кошеня, повинна зустрічати його на порозі нашої квартири, кидатися йому на шию, допомогти роззутися, а згодом і посадити за стіл, де в тарілці вже повинні плавати в сметані свіжозварені вареники зі шкварками. На все це у мене немає сил. Я працюю і також втомлююся, але чоловік цього розуміти не хоче.

Ми з Артуром в шлюбі ось уже п’ять років. І всі ці роки у нас були ідеальні стосунки. Ми обидвоє спокійні, освічені, врівноважені люди. Але як виявилося, таким мій чоловік був раніше, але ось уже кілька місяців з ним відбувається щось дивне.

Що не день, у нас суперечка в домі. Постійно чоловік наголошує, що більше я його не люблю, що я з ним через якусь вигоду. Хоча і вигоди у мене ніякої немає – ми живемо в моїй квартирі. Я приходжу з роботи, ще й їсти готую, прибираю. Артур приходить пізніше мене і так, у мене немає сил стояти біля дверей і стрибати йому на плечі зі словами про кохання. Я можу просто можу вигукнути привіт з іншої кімнати і сказати, що їсти на столі або в холодильнику. А Артур такого ставлення не розуміє.

Я сильно втомлююся, у мене просто немає сил. А на його думку, я його повинна чекати біля дверей, з усмішкою, накладати в тарілку щойно зліплені вареники зі шкварками і сметаною, робити каву. І це все після дванадцяти годинного робочого дня.

А раз я так не роблю, він має право обурюватися, а потім взагалі піти з дому незрозуміло куди. Потім повертається, приходить до тями і знову повторюється те саме.

Я вже так втомилася від цього всього. Ну раз він не розуміє, то що мені робити? При чому тут любов і ліплення вареників? Я не розумію.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!