Свекруха, що може бути прекрасніше, але на жаль. Є у мене подруга Світлана, далі з її слів.
Уявляєш, яка у мене хороша свекруха, ох уж вона мене медом поливає, так розхвалює, ой Світланка, така розумниця, ой Світланка яка гарна і знаєш, я сприймала це за чисту монету, поки не зрозуміла протилежне!
П’ять років, уявляєш, П’ЯТЬ років, я перебувала в невіданні, вона лила на мене сироп, вона стелила килимову доріжку переді мною. Як тільки ми одружилися з Олегом, вона приходила щодня:
– Світочка, давай я поїсти приготую!
– Світочка давай я приберу, а ти відпочинеш!
А коли у нас народився Славік, так взагалі перестала йти:
– Світланочко поспи, я погуляю!
– Світланочко відпочинь, я Славіка до себе заберу!
Так ми і жили, вона періодично капала мені на мозок:
– Ой, Олежик поганий, дружину одну залишив!
– Ой, Олеже жадний, Світланка ходити не в чому, шубу треба!
– Ах Олег, який поганий, зовсім про Світланка не думає!
Так ми прожили п’ять років, а потім Олег зібрав всі пожитки, упакував речі і потягнув нас жити в інше місто, я не могла зрозуміти навіщо, чому.
Коли ми переїхали, розпакувалися, продали квартиру в одному місті і купили нову вже тут, Олежик розповів мені до чого такий поспіх.
Виявляється моя улюблена свекруха, яка метала бісер, вона налаштовувала мене проти Олега, Олега налаштовувала проти мене, всі друзі були впевнені, що я сплю з усіма підряд, а чоловіка тримаю, тільки через квартиру, а Славик взагалі виявляється не від Олега , а я ще дивувалася, чому друзі перестали приходити.
Ось уявляєш? Це ж жах, пройшло вже п’ять років, а ми все ще з нею не спілкуємося!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
