Так ми з чоловіком напразникувалися в селі у сватів, що прийшлось в них заночувати. Сваха нам постелила в окремій кімнаті. Мій захропів моментально, а я трохи покрутилася і також заснула. Та не довго тривав мій сон. Поруч з ліжком почало щось шкряботіти. Я ліхтариком посвітила, а то миша. Але я галас зчинила. Позліталися всі. А сваха мені каже: “Спіть і не зважайте. Вона вас чіпати не буде!”
Наша дочка пів року тому вийшла заміж. Самі ми люди міські, все життя прожили в місті, а дочка наша знайшла собі чоловіка із села, та ще й захотіла піти у невістки.
Звісно, що не такої долі ми бажали нашій молодшій донечці, але перечити її вибору не стали.
Якось Орися, так звати нашу дочку, запросила нас на сільський празник до них в село.
В селі празники проходять трохи по іншому ніж у нас в місті, тут ми тільки сходимо до церкви, прийдемо звично пообідаємо, тай на тому празник і закінчився.
А в селі люди готуються то страшне, ще й гостинці із собою дають. З’їжджається вся родина. На халяву їдуть навіть такі родичі, яких добре і не знаєш, в них ніколи в гостях і не був, бо не знаєш де вони живуть.
На празники в селі не проситься, там так заведено, що маєш бажання приїжджай, тобі там завжди будуть раді. І погостять як належить і з собою гостинця дадуть.
Подарунка нести не потрібно, бо то не день народження, а просто так прийти ніхто не відмовиться.
Та ми люди панські, чоловіку я дала завдання, щоб щось до столу тай прикупив. Сама накупила різних цукерок, одним словом на празник до дочки і сватів в село ми їхали ґонорово.
Скажу вам, попразникували ми добряче, так що й вже їхати було нікому. Залишились ми у сватів заночувати. Але то була ніч, я мабуть її ніколи не забуду.
Тільки я почала засинати, як почула недалеко від себе якесь шкряботіння. Взяла я телефона до рук, ввімкнула ліхтарика, аж тут – миша. Але то я вже вереск зчинила. Мій чоловік аж прозрів після такої кількості “біленької”.
Позбігалися до нас в кімнату всі хто були в хаті. Та мій вереск було чути й до сусідів, бо у них відразу й світло увімкнулось. А моя сваха каже: “Нічого страшного, це місцеві жителі, в селі це звичне явище. Восени, коли урожай з поля зберуть, так вони всі і до хати пхаються”.
Каже, свахо лягайте, миша вас чіпати не буде. О то вже сваха заспокоїла. Та цю ніч я вже не заснула, цілу ніч чатувала я на мишу, та вона більше не приходила. Мабуть мій вереск її відлякав.
Вже наступного дня свати нас проводжали додому, нагрузили повний багажник городини.
Цю поїздку до сватів я ніколи не забуду. Та дивуюсь, як моя дочка, така панянка міська, захотіла жити в селі?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
