Так, в свій час Валя наплакалася ночами, поки я на чужих подушках спав. Але я покаявся, і зараз, на схилі літ, ми б могли насолоджуватися життям. До того ж, я її від ганьби врятував, взявши з дитиною на руках. І ось тепер така віддача? Валя після 24 лютого поїхала в Німеччину до сестри і з кінцями. Вона навіть на роботу там влаштувалася. А діти замість її напоумити, лише радіють за маму. Як мені жити далі, один Бог знає, ще й мама старенька під боком, до якої я не знаю, як підійти. Весь цей час її Валя доглядала!
Валя покинула мене напризволяще, в такому-то віці. Мені важко стримати сльози. І це все після того, що я взяв її за дружину з дворічною дитиною на руках. Я виховав Наталю, як свою. А тепер маю віддачу, як від дружини, так і від дітей.
– Молодець мама, нарешті наважилась. Краще пізно ніж ніколи. Хоч старість нормально поживе, – сказали мені діти. Але я ще маю надію, що моя Валентина таки повернеться.
Мені важко це писати, але моє життя після 24 лютого полетіло в безодню.
Ми з дружиною прожили разом більше сорока років.
Я вже на пенсії, а Валентина працювала в поліклініці, що біля нашого будинку.
Як я вже писав вище, взяв я її з маленькою дитиною на руках.
Можна сказати, врятував від ганьби. І взагалі, думаю, що залишилася б Валя одна, якби не моє добре серце.
Окрім Наталі в нас є і свої діти. Старший синок і молодша на чотири роки дочка.
Я ніколи не робив між ними різниці. Всі на даний час живуть окремо своїм життям.
Так, був у нашому житті з Валентиною і важкий період, я його визнаю і щиро каюся.
Ну не міг я встояти перед жіночою красою, але цей час минув і я кинув цю справу, хоч знаю, що багато ночей моя Валя проплакала, поки я спав на чужих подушках. Я щиро покаявся і дружина мене пробачила, як я думав.
Так, я не той чоловік, який буде прати пеленки, допомагати на кухні чи хапатися за пилосос. Може в мене і думки застарілі, та я вважаю, що це справа рук жіночих.
Я приносив в дім гроші, і це було моє головне завдання. За мої гроші ми купили трикімнатну квартиру, ніхто з наших друзів таким в той час похвалитися не міг.
Але Валентина все, що я робив для неї, не оцінила.
І ось зараз, коли я вже не працюю і ми б могли разом насолоджуватися життям, дітьми, онуками, моя Валентина поїхала до своєї сестри в Німеччину.
Поїхала вона з одною дочкою, але Наталя через рік повернулася з дітьми, а Валя моя вже там навіть на роботу влаштувалася.
Мені майже не дзвонить, навіть не питає, як моя мама.
Валя хоч і не медик, вона в реєстратурі сиділа, але маніпуляції деякі вміла робити.
В мене ще жива мама, їй за вісімдесят. Валя дивилася за нею, а коли треба було, то і підліковувала. Мама живе одна неподалік нашого будинку. Тепер все лягло на мої плечі.
Діти стали на сторону матері, кажуть, що мама і так довго біля мене прожила. І навіть Наталя, яку я прийняв як свою, годував і вчив, дзвонить мені лише раз на тиждень, спитати, як здоров’я і все.
Я ж надіявся, що вони маму відговорять від затії залишитися в Німеччині, але бачу, вони тільки “за”.
Як тепер мені старість доживати, хто його зна…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!