fbpx

Так як свою квартиру ми продали батькам Ореста, я мала туди доступ: свекруха була тільки за, адже вона часто їздила на дачу, а я поливала вазони. Так сталося і цього дня. Я випадково опинилася біля будинку, і вирішила зайти. Всередині нікого не було. Я глянула, що все в порядку, але увагу мою привернуло пальто, яке висіло в коридорі на вішалці. Вийшовши на вулицю я тут же зателефонувала Ірині Василівні з “наїздом”

Так як свою квартиру ми продали батькам Ореста, я мала туди доступ: свекруха була тільки за, адже вона часто їздила на дачу, а я поливала вазони. Так сталося і цього дня. Я випадково опинилася біля будинку, і вирішила зайти. Всередині нікого не було. Я глянула, що все в порядку, але увагу мою привернуло пальто, яке висіло в коридорі на вішалці. Вийшовши на вулицю я тут же зателефонувала Ірині Василівні з “наїздом”

***

Не так давно я зрозуміла, що моя свекруха любить ходити в “моїх” речах. Справа в тому, що я поступово “ставала на ноги” і віддавала їй свої улюблені хороші речі, щоб придбати ще краще, для себе улюбленої.

І що я помітила – я старію, а вона молодшає.

В один момент я зрозуміла, що не потрібно їй віддавати свої речі, нехай свої купує і носить. Але це рішення не прийшло просто так.

Є у мене пальто улюблене – тонке, без підкладали, з вареної вовни красивого шоколадно-коричневого кольору.

Купила я його за рік до появи молодшого сина, після пологів стало воно мені замале. Я його акуратно згорнула і прибрала в шафу. Я надіялась що до весни схудну, і на Великдень буду знову в ньому красуватися.

Так вийшло, що на весні ми продали свою квартиру батькам чоловіка, самі іншу купили неподалік. І пальто моє при переїзді в шафі в самому низу залишилося.

Ірина Василівна його побачила, сміливо обрізала рукава під свій 1,52 м зросту і почала носити. Нічого мені не сказала.

А я випадково зайшла до них додому, коли її не було і побачила своє пальто на плічках. Забрала його, телефоную їй: – Не думайте що злодії, це я пальто своє забрала!

А вона: – Я ж рукава обрізала і ходити в ньому почала!

Я кажу: – Я ж вам його не віддавала!

Прийшла додому, поміряла і розплакалася. На чоловіка розізлилася, сама розуміючи, що він ні в чому не винен!

Не можу я пальто це відпустити і їй точно не хочу віддати.

На новій роботі колега порадила хорошого майстра – вона зі старих речей нові шиє, комбінує, переробляє, руки золоті!

До неї вирішила звернутися, пальто перероблю і буду носити.

А свекрусі речі свої віддавати більше не буду.

Що скажете з цього приводу?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page