iBilingua

Мій чоловік рано пішов з життя, через недугу. Сину було лише п’ятнадцять, а дочці тринадцять. Ми важко пережили цей час. У нас була ідеальна сім’я, і мені довгий час не вкладалося в голові, як тепер без нього жити.

Батьки Євгена дуже любили, але дякувати Богу, в них є ще дочка, і вони сконцентрували свою увагу на Анні і онуках.

Я старалася часто з дітьми провідувати бабусю та дідуся. Вони бачили в онуках свого сина, і це додавало їм стимулу жити дальше.

Але так вийшло, що через три роки я поїхала на заробітки в Іспанію. Мене давно гукала подружка до себе, але мені було важко залишити дітей.

Коли вони самі мені сказали, що не проти такого мого рішення, я зі спокійним серцем поїхала. Робота мене вже чекала, правда, через прискіпливу бабусю, я на першому місці довго не затрималася. Потім вже було легше, або я, як кажуть, влилася.

На чужині я пробула десять років. Якраз перед самим вторгненням я назавжди повернулася додому.

Син вже подарував мені онуків, а Олеся після перемоги планує відгуляти весілля.

В мене є де жити. Я ні в чому не нуждаюся. Діти також живуть своїм життям.

Я часто навідуюсь в село до своїх батьків, і так само ж не забуваю і про свекрів.

Крайній раз я була в них дві неділі тому. Я їх люблю та поважаю, але коли випадково почула декілька речень, які стосувалися мене, стало якось сумно. Вважаю, що я не заслуговую на такі висловлювання.

Свекруха з дочкою пішли на кухню за кавою, а я вирішила сходити в “дамську кімнату. Тільки відчинивши двері до коридору, я почула своє ім’я.

– Мам, а ти також помітила, як Світлана себе почала нести? Таке враження, що вона в Італії не бабок доглядала і мила, а корону на голові носила. Приїхати то приїхала, і це добре, але корону вже пора й зняти.

Я ж надіялась, що свекруха мене якось захистить, але ні. Вона, правда, сильно нічого не говорила, але підтакувала.

Читайте також: Тато взяв, подякував, але відразу натякнув, що не знає як буде його пити, бо запах цей терпіти не може. Я кажу, тат, це пастеризоване, ну який запах. Головне, щоб здоровий був. Ти ж не мала дитина. І ось приходжу я рівно через тиждень, і приношу йому другу пляшку цього молока, а він відкриває холодильник і каже, та я ще цю не випив. Воно таке противне. Для чого ти його знову купив?

Ну так, коли я їм на свята чи дні народження євро надсилала, то була хорошою, а тепер я вже нікому не потрібна.

Я вирішила піти додому без кави… Нічого я нікому не сказала про почуте. Просто махнула на все рукою. Моєї вини перед ними немає, а все інше – неважливе!

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua