І ось замість того, щоб просто пожати руку і подякувати, батьки мене просто такими вчинками сильно дивують
Мене звати Степан і мені 45 років. Живу з дружиною і дітьми у Вінниці.
Сьогодні хочу у вас спитати поради, чи, скоріш за все, просто вилити душу.
В мене є батьки, які живуть в тому ж місті. Вони так навчені, що завжди на собі економлять. Але я їх розумію, зараз багато людей так живуть.
Я часто їм допомагаю. Як фінансово, так і продуктами.
Раніше ще завжди, після того, як дружина перебирала в шафі, я складав ще доволі гарні кофти, курточки чи спортивні штани, і віддавав тату, але через деякий час він починав бурчати, що вже місця нема де складати, щоб більше не возив.
Я ж думав як, я везу “нове”, а вони попереднє викидають, воно ж вже ніяке. Але мама з татом такі люди, що нічого з хати не викидають.
Після такого їх відношення, я вже пару років їм нічого з одягу не віддаю. Але ви знаєте, як тільки тато при мені відкриває шафу, то постійно звинувачує мене, що вона закладена речами і все це через мене.
Це так неприємно.
І ось в них якось так завелося, навіть якщо я купую потрібну їм річ, вони годину часу говорять, та не треба, ми б обійшлися. Ну якщо я вже купив, то мені б приємніше було, якби мені просто подякували, і все.
І ось недавно знову стався неприємний випадок.
Тато занедужав, і лікарі порекомендували, крім лікування, ще пити козяче молоко.
Я знав, що вони цього самі не куплять. Ні, не тому, що шкода грошей, на здоров’ї вони не економлять, просто в місті не так багато супермаркетів, де його продають.
Я ж де тільки не був, шукав для тата це молоко. І ось в одному таки знайшов.
Приніс до тата, він пляшечку взяв, подякував, але відразу натякнув, що не знає як буде його пити, бо запах цей терпіти не може. Я кажу, тат, це пастеризоване, ну який запах. Головне, щоб здоровий був. Ти ж не мала дитина.
І ось приходжу я рівно через тиждень, і приношу йому другу пляшку цього молока, а він відкриває холодильник і каже, та я ще цю не випив. Воно таке противне. Для чого ти його знову купив?
І ось замість того, щоб просто пожати руку і подякувати, батьки мене просто такими вчинками сильно дивують.
Все життя так було. Щоб я не зробив, все не так.
Ай, нехай… Виговорився тут трішки, і легше стало.
Мабуть, мені просто треба змиритися з таким їх характером…
Автор Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua