Таня замовила в дитячій кімнаті дві піци, і ті з дорожчих, і сік, хоча там був і узвар, який в рази дешевший. Я вже мовчала, бо знала, що вона пригощає. Розійшлися ми мирно, а після зустрілися лише через три дні. Я бачила, що Таня якось дивно поводиться. А вже ближче до вечора витягла чек і почала ділити суму. Вона знає, що я живу на аліменти чоловіка і пенсію батьків, тому її вчинок мене здивував.
Хочу з вами поділитися своєю історією, яка трапилась минулими вихідними в Києві, і почути вашу думку.
Я розлучена, виховую одна доньку чотирьох років. Колишній чоловік платить аліменти, але цього мені не хватає.
Я не працюю, бо дочка часто хворіє. Я живу з батьками і вони мені, на скільки можуть, допомагають. Я планую влаштуватись кудись на роботу вже коли дочка піде до школи.
В мене є подружка, яка заміжня, вона виховує двох діток, і молодша дочка такого віку, як і моя.
Тетяна також ніде не працює, але в неї чоловік бізнесмен, який всім її забезпечує.
І ось власне до мого питання.
В неділю ми запланували з дітьми сходити в розважальний комплекс.
Я з дочкою давно не була в дитячій кімнаті, тому з радістю почали готуватися до “свята”.
Я відразу ж Тетяну попередила, що багато грошей я не маю. Подружка ж сказала, що нічого страшного, якщо що, вона мене виручить.
Там тільки за вхід ми заплатили 250 гривень. Для мене це пристойна сума.
Я з собою взяла і водичку і печиво “Марія” на випадок, якщо дочка захоче перекусити. Але так вийшло, що Таня сказала, щоб ми сідали за столик у зоні кафешок.
– Твоя ж піцу любить?, – ще запитала подруга.
– Та хто ж її не любить. Але ж ти знаєш, що в мене грошей багато немає?
– За це не хвилюйся, – відповіла Таня.
Ну так, значить так. Подруга, наскільки я зрозуміла, замовила дві з найдорожчих піц. Також сік дітям, хоча там можна було замовити узвар, який в рази дешевший.
Я ж мовчала, бо думала, раз хоче Таня нас пригостити, то я не проти.
Ми всі п’ятеро сіли за столик. Розділили ці дві піци порівно, і смачно пообідали.
Я подякувала Тетяні, і ми на цьому розійшлися.
Коли ми розходилися по домам, Таня подякувала мені за компанію, а я їй.
Два дні я її не бачила, бо їздила з батьками на дачу. На третій день ми зідзвонилися і домовилися зустрітися з дітьми на дитячому майданчику.
Я відразу помітила, що подруга якось дивно поводиться. І вже ближче до того, як ми мали розходитися, Таня витягла з сумки чек, і давай рахувати і ділити суму навпіл.
Там було всього 720 гривень.
Я думала, що крізь землю провалюся.
Якби я знала, що так буде, я б не їла цієї піци.
Але мене навіть не це дивує. Нас з дочкою було двоє, а їх троє. І я вважаю, що все це розділено не по чесному.
Я віддала Тані останні гроші з гаманця і дуже засмучена пішла з дочкою додому.
Вона, багата людина, яка може дозволити собі ходити по кафе хоч кожного дня.
Я собі такого дозволити не можу. Я навіть мамі нічого не казала, це ж за її гроші ми з дочкою “відпочили на славу”.
Тепер навіть не знаю, як відмовити подрузі, якщо вона ще надумає нас запросити на схожу “здибанку”.
Як ви вважаєте, це нормально було в мене вимагати гроші, знаючи що їх в мане нема і я живу на аліменти і зарплату батьків?
Бо я б на її місці так не вчинила!
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
