Тата я зустріла біля свого під’їзду, коли з роботи поверталася.
– Доню! Яка ж ти красива стала. Я б тебе серед тисячі впізнав. Дуже на Ларису схожа. Ти на якому поверсі живеш? Давай підіймемось, чаю поп’ємо і заодно і про життя поговоримо!
– Що хочеш спитати, питай, а в хату я тебе не пущу. Не заслужив ти на таке щастя від мене!
– Чого ти, Марічко. Як не крути, а я твій батько, найрідніша людина яка в тебе залишилася. Лариса… царство небесне! Від нас відійшла…
– Власне через тебе і відійшла…
Того дня я вислухала його, але нічим не допомогла.
Двадцять років тому він дав нам з мамою час до вечора, щоб забрати найнеобхідніше і покинути квартиру, яка по документах належала йому.
Вже наступного дня в квартиру зайшла нова господиня, в якої був син від першого шлюбу – Андрій. А також вона вже чекала дитину і від мого тата.
Нам не було куди йти. Мені було всього сім рочків.
На тиждень нас прийняла мамина подруга, а після ми подалися в невеличке село на Закарпатті, звідки була родом мама.
Мама працювала дуже важко, щоб прокормити мене.
Окрім роботи в районному центрі ми збирали гриби, ягоди і продавали на базарі. Пам’ятаю, як я стояла з “намистом” грибів на шиї, а підійшов якийсь турист і дав мені за них 50 доларів. Я тоді вперше побачила такі гроші.
Ми змогли піднятися з колін, але якою ціною… Мама занедужала і дуже рано покинула цей світ.
Мені всього 27 років. Єдиний, хто в мене залишився, це бабуся, до якої я частенько навідуюся. Коли почалось вторгнення я навіть жила з нею рік.
І ось недавно я зустріла чоловіка, який є моїм татом.
Він ніколи не згадував про мене з того часу, як виставив нас з мамою за поріг.
З його розповіді я дізналася, що цей Андрій, натворив щось з грошима, заклав його квартиру, і всі вони в один прекрасний момент залишилися на вулиці.
Наївний, він надіявся, я, як його дочка, прийму його в себе дома. Та не вийшло. Як ця людина колись викреслила зі свого життя нас з мамою, так і я викреслила його зі свого…
Ніхто нікому нічого не винен…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Недавні записи
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла
- Я дуже не хочу, щоб синочок платив аліменти колишній, вона й так все хитро обставила. Все, вони для нього – перегорнута сторінка! Ми з сином не знаємо, що й робити. Після весілля молодих я дозволила їм жити у моїй квартирі. Василя на той момент вже не стало. Сама переїхала до приватного будинку. Катя наполегливо потребує грошей щомісяця. Хіба треба платити аліменти на неповнолітніх дітей, якщо віддав квартиру? А якщо її взагалі скоро чужий дядя ростити буде, вітя якийсь чи саша?
- Коли мені було 23 роки і мене в селі ніхто заміж не кликав, а мама й тато вже насідали, адже їм ще молодших треба піднімати, я поїхала зі знайомою в Польщу і там через кілька років вийшла заміж за літнього поляка. Тепер я ще молода і досить заможна вдова з квартирою у старому будинку у Кракові. Вчора зібрала речі мами й сестер – ну скільки можна? Мама пообіцяла залишити мене без спадщини
- Так, я залишила свого сина, але ж не на чужу людину, а на рідну бабусю, а сама подалася за Євгеном до Херсону. Я ж мала право на кохання. Але якщо мене Євген любив, то про мого сина і чути нічого не хотів. Та зараз все змінилося, Євген покинув цей світ, а його діти прогнали мене з квартири. Я надіялась, що Богдан подасть мені руку допомоги. Єдине, що він сказав: “Ти проміняла мене на чоловічі штани! Бачити тебе не хочу!”
- Вчора Іванка прийшла до мене на чай ввечері і розповіла історію, в яку мені важко повірити. Прокинулась вона вночі від того, що по всій кімнаті були розпилені улюблені її парфуми, які так любив Василь. Та так сильно, а Іванка говорить, що вже давно ними і не користувалась, тому здивована була, як це могло трапитись, адже в будинку окрім неї більше нікого не було. А зранку на підлозі знайшла папірці від улюблених цукерок Василя. І ось сиджу я і думаю, чи фантазія так розбушувалась, чи дійсно правда