Тато лежачий вже три роки. Оскільки я з батьками живу все життя, то і доглядаю я, тут питань в мене нема. В неділю Світлана на своїй автівці приїхала. Вся така розмальована, з шлейфом дорогих парфумів. Як тільки в кімнату зайшла, тато аж розцвів. А я стою і плакати хочу. За все життя я доброго слова від нього не почула

Мені 54 роки. Заміжня я ніколи не була і діток в мене немає.

Моя старша сестра зовсім інша. Вона моя повна протилежність. Світлана вміла за себе постояти, красива, розумна, довгонога.

Вперше вона вискочила заміж у дев’ятнадцять, народила дочку. Через п’ять років розлучилася, але незабаром знову знайшла собі чоловіка з яким живе до сьогодні.

В мене життя склалося не так, як це хотіли батьки.

Вони весь час зрівнювали мене зі Світланою.

Я завжди була сірою мишкою. Скоріш за все це в мене через те, що я від народження маю одну ногу трішки коротшу. Я дуже в дитинстві, а потім і дальше, цього соромилася. Діти, самі знаєте, в цьому плані нікого не шкодують. Може тепер до цього інакше відносяться, а тоді… навіть згадувати не хочеться.

В мене була подруга, сусідка, яка жила через три хати. І ось одного разу ми з нею поїхали в монастир. Ми домовилися, що вдвох станемо монахинями.

Ми декілька днів навіть там пробули, але там зрозуміли, що це не наше і повернулися до батьків. Пам’ятаю, як тато мене “вичитував”, бо ми толком не сказали, куди їдемо з Юлею. Ех, були і такі часи.

Юля згодом вийшла заміж, я була її дружкою на весіллі. Але сама заміж так і не вийшла.

Коли мені було тридцять років, пішла з життя мама.

Я так і продовжувала жити з батьком в квартирі.

Я працювала в бухгалтерії, але таких грошей, яких би хватило на квартиру я б не заробила за все життя.

Я ніколи від батьків не чула, що вони мене люблять, на відміну від Світлани. Вона до сьогоднішнього дня татова улюблениця, бо досягла в житті всього того, біля чого я і близько не стояла, як каже все тато.

Читайте також: Недавно говорила з мамою по відео зв’язку. Вона вже двадцять років живе та працює в Італії. Коли вона їхала, приховуючи все від тата, бо він би її не відпустив, то сказала, щоб я за гроші не хвилювалася. Мама обіцянку стримала, а також наголосила, що її квартира тепер моя. Тому її заява, що вона повертається додому мене спантеличила. Я ж думала, що в село, але ні, вона планує жити з нами

І ось вже три роки я доглядаю лежачого батьком. Зі мною він не хоче навіть говорити. Він впевнений, що я маю його доглядати, бо ця квартира залишиться мені. Я ніби прислуга біля нього.

Але так болить серце, коли я чую, як приїжджає його провідати Світлана, і він дивиться на неї, як на ангела, а я все життя в тіні.
Я жодного разу не чула, щоб тато сказав до мене ласкаве слово…

Таке, мабуть, моє життя, і вже нічого не змінити.

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua