fbpx
життєві історії
Тато в той час працював головою колгоспу. Вони з мамою частенько не ладнали, я старалася їх помирити, але не завжди виходило. Наші переїзди з одного села в інше я сприймала, як належне, хоча й важко було кожного разу прощатись з друзями, а ось для мами це було не так легко. – Скільки ще ми будемо метатися з одного місця в інше? Давай ти зміниш роботу, ми заживемо нормальною дружньою сім’єю. – Та тато ніби не чув цих прохань. Він жив у геть іншому світі

Тато в той час працював головою колгоспу. Вони з мамою частенько не ладнали, я старалася в таких ситуаціях їх помирити, але не завжди виходило. Ми декілька разів переїжджали з одного району в інший, з одного села в друге.

Хоча мені було важко так часто змінювати школу, друзів, через батькову роботу, але я думала, що так має бути, що так роблять усі, а ось мамі було надзвичайно важко, і через цю ситуацію вони й не могли ніяк порозумітися.

– Скільки ще ми будемо метатися з одного місця в інше? Давай ти зміниш роботу, ми заживемо нормальною дружньою сім’єю, – часто я чула від мами.

Тато був ніби й суворий, але мене дуже любив. Для мне він міг дістати зірку з неба, а ось до мами він відносився, як до жінки, яка зробила його татом.

Колись я думала, що це через складний його характер, але все виявилось не так. Лише коли я підросла, то зрозуміла правду.

Мені було 9 років, як одного дня мама зайшла в кімнату, і сказала, що батько повинен піти, що так буде краще для всіх нас.

Я плакала і не хотіла в це вірити.

– Таточку, прошу залишся, – благала я його зі сльозами на очах.

– Я не можу. Пробач, люба. Я буду часто до тебе навідуватись. Зрозумій, мамі потрібно відпочити, вона втомилася…, а можливо, у нас з мамою ще все наладиться.

Я дуже хотіла вірити, що наша сім’я знову буде повною, але цього не сталося…

Батьки розлучилися, але своєї обіцянки він не стримав… Хоча, можливо, він приходить до мене – з небес. Милується своєю дитиною.

Всього лише через два дні після їхнього з мамою розлучення, ми дізналися, що трапилось непоправне…

Тато їхав в автомобілі, і він загорівся. Я пам’ятаю, як мама плакала.

– Все таки ти був у тій машині не один… не один…, – повторювала весь час мама. Я не розуміла значення цих слів, лише через декілька років, я дізналася, що тато в той час їхав з жінкою, з якою зустрічався вже багато років…

Ось так покарала мого батька доля за те, що покинув нас з мамою.

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook