fbpx

– Таточку, ти ж мене не забудеш? Не ображайся будь ласка

Вікторія працювала в школі. Кожен день одне й теж. І в цей день було шість уроків підряд, ще й додаткові заняття. Вдома чекала дочка, Іринка, вся xвopa.

До зарплати ще два тижні. До Андрія, батька Ірини, додзвонитися. Знову без грошей в рейсі де-небудь застряг.

Одним словом, як хочеш, так і живи.

– Скільки вже можна, мамо? – розплакалася Вікторія, дивлячись на фотографію.

З фотографії розуміючи дивилися добрі очі матері, які говорили їй: «Терпи, доню».

І тут, задзвенів телефон. Вікторія почула чоловічий голос:

– Ви ридаєте від того, що шалено раді моєму дзвінку? – поцікавився голос.

– Ви, власне, хто? – запитала ошелешена Віка.

– Я той, кому написала ваша талановита дочка.

– Звідки вам відомо про мою дочку?

Чоловік у відповідь хмикнув:

– Вона вас так характеризувала в листі, що не дивно і закохатися.

Вікторія не відразу зрозуміла, що її дочка відправила повідомлення в газету з оголошеннями про знайомства.

Після тільки Ірина зізналася мамі, що вибрала відповідного кандидата і відправила повідомлення. Віка запитала:

– Тобі шкода батька?

– Дуже. Але тато не винен, що він такий невдачливий.

Читайте також: Cьогодні день Федорівської ікони Божої Матері — в чому вона допомагає: молитва жінкам у період вaгiтнocті і при пoлoгax

Андрій, тато Ірини, був непоганою людиною. Він був на дев’ять років старший за Вікі. Відповівши на закоханість, він не став законним чоловіком. У них нapoдилася дочка.

Потім у нього тяжко зaxвopiв батько, навалилися інші проблеми. Це Вікторія зрозуміла. Андрій допомагав їй, як міг, приїжджав з міста в село, щоб відвідати Іринку.

Дочка росла – Андрій старів. Життя не раз карала його. Але Вікторія ніколи не бажала йому зла. Ось так жили вони з «приїжджим» татом.

Тепер він дарував Віці і її доньці нове життя. Вікторія довго придивлялася до Володі, не хотілося знову обпектися.

На свята Андрій приїжджав в село до матері, а потім відвідував Віку і дочку.

Останнім часом він серйозно планував жити з ними однією сім’єю. Визначився з роботою, підкоп трохи грошей.

Хотів зробити їм сюрприз і зробити офіційну пропозицію Вікторії.

Так було і цього разу. Андрій подзвонив Віці:

– Ну що, чекаєте? В обід буду у вас.

– Нічого не вийде, на жаль. Я два тижні як заміжня. Живемо у чоловіка. Сподіваюся, з донькою будеш зустрічатися? Адже вона любить тебе.

Іринка приєдналася:

– Таточку, ти ж мене не забудеш? Не ображайся будь ласка…

Вікторія продовжила:

– Ми маємо право на щастя. Ти пригадай, скільки наші дороги не перетиналися, все одно різні вони були, зрозумій. Так що не тримай зла на мене. Удачі тобі, Андрію!

You cannot copy content of this page