Всі називають мене жадібною, навіть рідні. Ніхто з них не розуміє, що таке заробляти гроші в сезон. Дуже хочеться знайти підтримки у тих, хто знає, як йде копійка до копійки, знає ціну грошам і мене зможе зрозуміти. Адже все не так просто як здається з першого погляду. Якщо будуть добрі коментарі, я обов’язково прочитаю їх своїм рідним і знайомим, які зараз мене просто замучили своєю критикою.
У мене є будиночок біля моря, який дістався мені ще від бабусі, хоча у самої вже є внучка. Я вклала в нього стільки праці, що важко й уявити. З самого початку його покращувала, власноруч білила, обставляла, а чоловік робив прибудови і присадибну ділянку.
На сьогоднішній день це будинок з трьома кімнатами, передньою і задньою верандою, і широкою мансардою. А ще є два маленьких гостьових будиночка на ділянці. Там кімната з ліжками і шафами і передбанник (стіл, стільці і плитка). Самі все будували. Навіть є “побутівка” – ну, це для екстремалів, чисто поспати. Спершу всього цього не було, а був тільки старий будинок і величезний город.
Ясна річ, що як тільки починається літній сезон, всі приміщення забиті. Ми не беремо з відпочиваючих “шалені” гроші, але за сезон заробляємо непогано. Плюс до того, деякі відпочиваючі просять повний пансіон і платять мені за харчування, щоб самим не готувати.
У мене все з зими розписано, хто і коли приїде, і скільки буде проживати. Постійно все заповнено. Навіть коли дочка з зятем, коли до нас приїжджали, то ставили намет в городі, а ми з чоловіком їх малу брали в свою кімнату. Вони розуміли, що потім же ці гроші, зібрані з проживаючих, їм же і дістануться. Не всі, звичайно, але теж чимала частина. І так щороку.
Тут, з тиждень тому, дзвонить мені дочка: “Мамо, ми цього року не приїдемо, не виходить, але замість нас приїдуть мої свекри. Вони дуже хочуть на морі побувати, вже більше 10 років нікуди не виїжджали. До вас дуже просяться. Прийми їх, будь ласка, як слід, знайди кімнату. Тільки не думай брати з них гроші за житло. Вони все ж рідня, до того ж пенсіонери, небагаті!”.
Я мало не зомліла. Вони просяться, а мені тепер що робити? Тим більше в найгарячішу пору – у другій половині серпня! Як тепер комусь із людей відмовити? У мене, правда, є поки на той час вільна задня веранда (сім’я через вірус відмовилася їхати), але люди підходять мало не кожен день, і питають, чи є місця для проживання?
Хто мені ці свати? Абсолютно чужі люди. Ми з чоловіком їх тільки один раз бачили, коли їздили на весілля до дочки. Крім пенсії у них тільки один дохід – сват сторожем працює. Зрозуміло, що взяти з них нічого, та й у дочки із зятем просити за їх проживання не будемо, самі внучці гроші висилаємо.
До середини осені ще якось крутимося, ну і я багато закруток роблю, на це і живемо до квітня-травня. В цьому році ще сезон пізно почався, зазнали збитків через вірус. Як прийняти чужих людей без оплати? Відмовила.
Але тепер для всіх я жадібна стала. Для дочки, для сусідів і друзів, і навіть для чоловіка. Я розумію, він не проти зі сватом чарочку пропустити, ось і радий би був їх приїзду. Не знаю, як мені тепер бути. Прийняти сватів, бути для всіх хорошою і залишитися без заробітку чи все-таки триматися своєї думки? Думаю друге було б правильно. Тільки як перед рідними можна виправдатися?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – domfotooboev
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
