Днями я ходила в магазин, а там була велика черга на касі. В ній я стала випадковим свідком однієї розмови. Розмовляли дві літні жінки.
З розмови я зрозуміла, що одну звуть Надя, ну, а іншу Люда. І ось, значить, Люда хвалилася своїй подрузі Наді, що влаштувалася на роботу.
Біля її будинку відкрили нову будівлю офісів, а вона влаштувалася туди прибиральницею. З самого ранку ходить все прибирає, і о 8-й годині вона вже вільна.
Платять, каже, трохи, але все ж непогана надбавка до пенсії. А пенсія, самі знаєте яка, її ледь вистачає на оплату комунальних послуг, та на ліки багато йде, ну, а на їжу зовсім залишаються копійки, тільки на найнеобхідніше.
Люда була щаслива від своєї роботи, вона з таким ентузіазмом розповідала подрузі про роботу, що я навіть заслухалася і щиро пораділа за жінку.
А ось Надя чомусь була не рада за подругу. Вона навпаки стала її дорікати, що вона абсолютно не береже себе.
Надя була обурена таким вчинком подруги, говорила, що у неї ж, тобто у Люди, зі здоров’ям не все гаразд.
Але Людмила стояла на своєму, почала виправдовувати таке своє рішення тим, що ніяких великих складнощів у неї немає, операція була рік тому. Я, каже, пігулки п’ю, і все добре. Люда була рада, що її взяли на цю роботу, вона, каже, що хоча б зараз зможе нормально пожити, і щось дозволити собі більше, ніж буханець хліба і пакетик молока.
Тепер, каже Люда, я навіть масло можу собі дозволити, і щось до чаю купити, так хоча б онукам своїм подарунки купити є на що.
Але Надя продовжувала стояти на своєму, тільки тепер вона вже стала звинувачувати сина подруги в його поганому ставлення до матері.
Чому, каже, твій улюблений синок, тобі не допомагає? Чому він дозволяє матері працювати прибиральницею?
Це ж, говорить, все в нахиленому стані потрібно, а тобі не можна! Що, каже, твій синок не в змозі виділяти тобі трохи грошей на життя щомісяця?
Він просто, каже, у тебе не вдячний, черствий, виростила на свою голову, що син тепер в старості матері і допомогти не хоче. Совісті у нього зовсім немає.
Людмилі стало не приємно все це вислуховувати і вона поспішила зупинити подругу.
Ти, що, каже, таке говориш, так як тільки думати ти про це можеш? Виявляється, що у сина Людмили дорослий син, у якого вже є своя сім’я. Молода дружина і двоє маленьких діточок. А, як ви знаєте, на дітей зараз йде багато витрат. Аж надто дороге стало в наш час їх виховання.
Та, до того ж, син пропонував неодноразово грошей матері, але вона щоразу відмовлялася. Поки, каже, я сама ще можу себе утримувати, ну, а коли вже зовсім за не можу, ось тоді і буду просити допомоги у сина. А зараз у нього своя сім’я, яку він і зобов’язаний забезпечувати.
Тут я підійшла до каси і покинула магазин, а ці жінки ще залишалися чекати своєї черги.
По дорозі додому я все думала про їхню розмову. І знаєте, я навіть не знаю, хто з них правий. Я, звичайно, розумію, що пенсії маленькі, але ж і працювати на важкій роботі пенсіонери не повинні…
Адже, як казала Надія, у них купа різних нюансів зі здоров’ям. А прибиральниця – це важка робота, це ж треба відра з водою носити, нахилятися постійно.
Може, все ж правильно говорить Надія, що діти повинні допомагати свої літнім батькам? А з іншого боку, у дітей свої сім’ї, про які вони повинні піклуватися.
Але ж у мене і в самої літня мама, яка так само, як і Людмила, відмовляється від моєї допомоги, вона ніколи не брала в мене гроші, хоча і потребує них.
Одним словом, в таких роздумах я дійшла до будинку своєї мами, це я для неї купувала продукти в магазині. Раз гроші вона у мене не бере, так хоч продукти я купую, від них вона не відмовляється. Ось така історія трапилася зі мною, і дала мені величезний привід для роздумів… А що думаєте ви? Поділіться своїми думками, буду вдячна.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
