Тепер не буду бачити онука! Я подарувала сину квартиру ще далеко до весілля і оформила на нього одразу, щоб відчував себе чоловіком з житлом – нічого ж не віщувало біди! Та коли вони одружилися з Лілею, вирішили продати цю квартиру і купити більшу. Я дуже розпереживалася, бо розуміла, що це тепер буде спільна їхня нерухомість

Тепер не буду бачити онука! Недавно я почула розмову між ними, яка просто вразила мене.

Моєму сину Артему 28 років, він одружився 4 роки тому. Спочатку у нас із невісткою Лілею були дуже хороші стосунки, я її прийняла, як дочку, вона гарна дівчинка, розумниця, красуня.

Я подарувала сину квартиру ще далеко до весілля і оформила на нього одразу, щоб відчував себе чоловіком з житлом – нічого ж не віщувало біди! Та коли вони одружилися з Лілею, вирішили продати цю квартиру і купити більшу.

Я дуже розпереживалася, бо розуміла, що це тепер буде спільна їхня нерухомість, поговорила про це з сином, про свої переживання. А він мені відповів:

– Мамо, якщо що я все одно залишу цю квартиру в разі розлучення своїй дружині та сину.

Я поважаю, рішення свого сина, і тому не стала йому суперечити, вже не знаю, навіщо син розповів про нашу розмову невістці. І з того часу у нас з Лілею дуже зіпсувалися стосунки.

Я довго не могла зрозуміти в чому річ, чому невістка мене так ігнорує. За святковим столом вона тягнеться до всіх з фужером тільки не до мене, попрощатися в коридор вийде зі всіма – тільки не зі мною.

Коли ми в кімнаті вдвох, ми перестали розмовляти, коли ще з кимось про мене вона говорить у третій особі.

Словом, все, що б я не робила, не купувала, не готувала – все не те, все не так. Я розумію, що я для неї зараз просто як «червона ганчірка».

Розумію, що з сином вона веде про мене розмови і, мабуть, не найкращі. Недавно я почула розмову між ними, яка просто вразила мене.

Невістка говорила, мовляв, “Таке не можна вибачати, я зроблю так, що вона більше не побачить онука”. Що я такого зробила, що зв мною так треба поводиться, за що – незрозуміло.

Я намагалася про це поговорити з Артемом, але результатів це не давало. Синові ці розмови дуже неприємні і розумію, що він любить мене і знаходиться між двох вогнів. Я не хочу змушувати його робити вибір, вона його дружина, а я мама.

Але в мене таке враження, що в мене просто стерли гумкою. Син став зі мною спілкуватися дуже рідко, дзвонить мені тільки коли йде з роботи на обід додому або ж повертається з роботи. Напевно, щоб я зайвий раз не нервувати свою дружину.

Від цього мені дуже важко і прикро, хочу якось налагодити стосунки, розумію, що минулих взаємин нам уже не повернути, але принаймні направити їх в якесь тихе спокійне русло, щоб ми могли сидячи за одним столом не відвертатися одна від одної, привітатись і попрощатися без сарказму.

Підкажіть, що робити, і що робить? Подруги кажуть: «Відпусти цю ситуацію і займайся собою, живи та радуйся». Але не виходить!

Душа болить дедалі більше. Нещодавно у мене був ювілей, не повірите – навіть SMS, листівки чи якогось напису у Фейсбуці від невістки і онука, – не було нічого.

Не знаю, чи вдалося мені передати всі барви моєї проблеми. Порадьте, що робити, як бути: відпустити цю ситуацію і жити далі, чи спробувати все-таки налагодити стосунки?

З ким налагодити, з сином? Чи має він сам мене захищати? Напевно, так, я його мати і нічого поганого йому не зробила, не опікувалася дуже сильно і завжди поважала його рішення.

Розумію, що наодинці з цим я не впораюсь, я весь час думаю про це, перестала спати, весь час кручу собі це кіно, кадр за кадром і не знаю фіналу цього сюжету.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, авторське

You cannot copy content of this page