Терпіти біля дочки зятя з “двома лівими” я не збираюся. Щоб я не попросила зробити, чи полагодити, Назар, як не може, то не вміє. Дочка старається його виправдати, і сама готова шурупокрут в свої руки брати. Але це не вихід. Я вже сказала Ані, щоб з дітьми не спішила – нема з ким! Як не зміниться Назар, я в ту сім’ю сама влізу. Дочка моя красуня, ще найде своє щастя!
Коли я виходила заміж за свого чоловіка, то всі подруги мені заздрили.
Мій наречений – чоловік гарної вроди: високий, статний, завжди охайний. Заздрила мені ціла вулиця, він завжди був в центрі жіночої уваги.
Працював мій Степан начальником поїзда. Завжди привозив дефіцитні продукти, одяг, одним словом, жили ми в достатку.
Народилась в нас донечка, ми її дуже любили, чоловік кожного року возив нас на море.
Дочку ми назвали Анною, вона мала в нас сильний характер, вже змалечку по ній було видно, що вона наполеглива, старанно вчилась в школі.
Та в нас настали і нелегкі часи, у Степана почались великі неприємності на роботі, згодом він перевівся на провідника поїзда, мабуть для нього це був перелом, він часто почав заглядати до чарки.
А згодом і взагалі пішов з роботи. Наша дочка якраз тоді була у випускному класі, вдома постійні “бурі”, суперечки, я не витримувала більше цього, тому прогнала чоловіка і подала на розлучення. Так ми з дочкою і залишились жити у двох.
Аня закінчила школу з золотою медаллю, вступила на фармацевта, ще змалечку мріяла стати фармацевтом, як її мати. Потім зустріла своє кохання, а невдовзі і стала на рушничок щастя.
Жити вони пішли окремо. у мого зятя була квартира, яку він успадкував від бабусі. Там вони зробили собі гарні ремонти, і наче непогано собі живуть.
Та почала я помічати за своїм зятем, що в нього “дві ліві руки”. Якось на кухні в мене кран почав протікати, так я попросила його полагодити, а він не знав, за що має братися, так моя Аня сама зробила все.
Пізніше попросила Назара полагодити табуретку, знову він не знає, як шурупокрут виглядає, знову моя дочка зробила все сама. Мене це сильно збентежило, то виходить, в їх сім’ї моя дочка за мужчину.
Питаю Аню: “Чи допомагає зять тобі в побуті?”, – її відповідь мене здивувала: “Він втомлений приходить з роботи!”.
То моя дочка в аптеці цілий день на ногах і не втомлена, а він працює на фірмі, за комп’ютером, то він сильно втомлюється сидіти на одному місці.
Не такого життя я для єдиної дочки бажала, я не можу не втрутитись в їхню сім’ю.
Сьогодні мала розмову з дочкою, просила щоб з дітьми почекали, а з чоловіком, як сама не поговорить, щоб мінявся Назар, то поговорю я, інакше нехай розлучаються, поки не пізно…
“Ти в мене розумниця і красуня, ще знайдеш собі кращу партію для життя”.
Бо виходить так, що мій зять хіба для краси. Довго все на своїх плечах вона не потягне.
Я думаю більшість мам зі мною погодиться, кожна жінка має від чоловіка підтримку мати, а не сама бути цією стіною, на яку можна обпертися.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
