Чула багато різного про свекрух, але зазвичай пропускала повз вуха. Наївно думала, що з будь-якою людиною можна знайти спільну мову.
Сама по собі я людина добра, і можна сказати терпляча. І для того щоб мене розлютити потрібні зусилля. Зазвичай знайомі кажуть, Людка, ти приклад жінки, тому що складно вивести з себе. Зазвичай погоджувалася з цим, поки не вийшла заміж. І тут я стала якоюсь іншою…
Всьому на світі є межа… І, навіть моєму ангельському терпінню. І якийсь час після весілля я не помічала з боку свекрухи нічого незвичайного. Жінка як жінка. Потім мені думалося, що, напевно всі так себе ведуть в перший час знайомства. Але з часом нашого спілкування, стали відбуватися дивні речі. Я, звичайно розумію, що можливо я не так досвідчена в цьому житті і мені варто ще вчитися і вчитися. Але навіть такий тон нашого з нею спілкування поступово зійшов нанівець, і спілкувалися ми по-більшій мірі через чоловіка.
Зі мною ж Тетяна Павлівна розмовляла холодно, знехотя, навіть коли приїжджала до нас в гості. Далі більше. Почала насторожувати поведінка чоловіка. Він раптом став забирати гроші з сім’ї – для мами. Вона в той час звільнилася з досить престижної роботи і вийшла на пенсію. Було звичайно неприємно, так як суми були пристойні. Але я намагалася не лізти. Після народження донечки не було можливості постійно водити її в садок, через поганий імунітет. Тому іноді доводилося залишати свекрусі, так як я в той час працювала. Але Тетяна Павлівна просто так з Веронічкою не сиділа, тому мені доводилося доверху наповнювати сумку продуктами і ще до того ж платити їй пристойну суму.
Злість переповнювала мене, адже я знала, що моя мама не те що грошей не взяла б, але навіть і від продуктів в такій ситуації відмовилася. Але ось тільки мама живе в іншому місті і не може допомогти мені з дитиною.
Чоловік же вдає, що все нормально. А те, що ми ледве зводимо кінці з кінцями і при цьому половину наших доходів віддаємо його матері, то це взагалі в порядку речей. Якось я не витримавши, все висловила Тетяні Петрівні. Щоб запити свої зменшила. Але куди вже мені. Вона навіть єхидно натякнула, що якщо що, то мій чоловік її вибере, а я з носом залишуся. Ось так…
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – kobieta
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook