Ті тижневі поїздки чоловіка мене насторожували і недарма! Петро завжди повертався трішки понурий. Я старалась поговорити, але він мовчав! Минув рік відколи чоловік пішов на іншу роботу. Одного вечора Петро все розповів. Сказав, що йде до іншої, теж Галі, бо покохав її. За наших дітей буде дбати. Я переступила через себе і поїхала до тої жінки, що забрала у дітей тата. Я ж не знала, чим все закінчиться

Ніколи не втрачайте надії! Наше життя наповнене різними подіями: як хорошими, так і недуже! Але ми завжди готові встати після упадку, щоб рухатись далі.

Ця історія про мене, звати мене Галина, у мене двоє чудових діточок: син Віталік та донечка Іринка. Так сталося, що я все життя любила лише одного чоловіка – Петра.

Познайомились ми одного літнього вечора на дискотеці. Які це були щасливі роки: молодість, перше кохання, наші зустрічі, як ми не хотіли іти додому, зустрічаючи схід сонця.

Усі дівчата у селі мені заздрили, бо мала найгарнішого хлопця! Я була щасливою! Час швидко біг! Петро часто говорив: “Галю, я тебе кохаю і не можу жити без тебе!” Вірила кожному його слову! Він був романтиком, часто дарував квіти!

Влітку особливо любила польові. Коли ми вирішили стати на рушничок щастя, нам було по двадцять.

Весілля відгуляли у шалаші, де нам усі вигукували: “Гірко- гірко”.

Почалось сімейне життя! Петро часто говорив, що любить мене! Від великого кохання з’являються діти! У нас їх було аж двоє: синочок Віталій та донечка Іринка.

Дякую Богу за дар материнства! Діти трішки попідростали. Наш тато змінив роботу. Сказав: “Знаєш, Галю, наші діти ростуть, їхні запити міняються, а мені запропонували стати водієм – далекобійником, я піду!

“Моє серце було не на місці! Ті тижневі поїздки мене насторожували і недарма! Петро завжди повертався трішки понурий, чимось стурбований.

Я старалась поговорити, але він мовчав! Минув рік відколи чоловік пішов на іншу роботу. І сам він теж змінився. Одного вечора Петро все розповів.

Сказав, що йде до іншої, теж Галі, бо покохав її. За наших дітей буде дбати, але розлучається зі мною. Одному Богу тільки відомо, що я пережила. Не могла змиритись з думкою, що інша забрала мого Петра.

Читайте також: Коли Віталик почав просити в мене гроші на телефон, сидячи на диванні з насінням, мій терпець увірвався. Я забрала сина, деякі речі і поїхала до мами. Та там мене чекав “сюрприз”. Мама навіть не дозволила поріг переступити. Так ми з сином і тою сумкою на сходовій і залишилися. – Як? Такого чоловіка золотого покинути? Як таке тільки в голову могло прийти. Я думала, що добре тебе виховала, а ти таке робиш?

Принизила себе, бо їздила до тої Галі на розмову, думала, що отямиться – у нас двоє дітей, а вона забирає їм батька. Нічого доброго не вийшло з нашої розмови. Петро все ж таки пішов до неї.

Зараз виховують спільну дитину. А мене досі дуже важко… Чому Петро так з нами вчинив? Знаю, що принцип бумерангу ще ніхто не відміняв…, тому все може бути ще й у їхній сім’ї.

Як маю жити далі – не знаю?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua