Того дня ми мали зустрітися з одногрупниками, але Влад пішов один. Я з самого ранку погано почувалася, і лише коли глянула на календар, зрозуміла, що скоріш за все, я при надії. Я рахувала хвилини до приходу коханого, а потім випадково заглянула у інстаграм. Тепер я не знаю що робити. Я ще доволі юна, і ставати мамою не входило в мої плани.
Життя так склалося, але що я можу зробити?
Живу я в невеличкому місті, хоча сильно вийти немає куди.
Я одна дитина в сім’ї, мама Марина Ігорівна, тато Григорій Степанович. Вони довго не могли мати дітей. Багато молилися, їздили на прощі і все ж таки Господь подарував їм дитину, тобто мене.
Через ускладнення через вік, і загалом, стан здоров’я, моя мама не змогла більше подарувати татові дитину.
Тож всю свою любов і увагу батьки приділяли тільки мені. Я завжди мала все, що хотіла. Мені часто дарували подарунки і загалом, дитинство було просто пречудове.
Я закінчила школу, вступила в університет на контракт.
Там і починається моя історія кохання. В моїй групі попався просто неймовірної краси хлопець, Владислав, або просто Влад. Він був просто ідеалом для мене.
Високий, темноволосий, накачаний, веселий і дуже харизматичний.
Багатім дівчатам з нашої групи сподобався Влад, і я не стала включенням. Я закохалася просто по вуха…
Спочатку Влад не звертав ні на кого увагу, але пізніше він почав трішки фліртувати зі мною. Так все і зав’язалося. Ми почали проводити більше часу разом, ходили після пар в кафе, чи в парк.
Ми багато про що говорили, сміялися, жартували.
Влад здавався мені просто неймовірним.
Особливо приємним було іти за ручку з ним на пари. Не озброєним оком було помітно, що одногрупниці мені дуже заздрили.
Так продовжувалося весь перший курс…
За цей період, я просто неймовірно покохала цього хлопця, окрім нього мені більше ніхто не був потрібен.
На канікулах ми часто бачилися і загалом літо було дуже веселе, напевно найкраще за все моє життя.
А коли почалося навчання, ми вирішили орендувати квартиру, батьки хоч і не зразу, але погодили. Все-таки вони все зроблять для своєї єдиної доньки.
Разом жити було просто чудово, ще краще було через те, що помешкання ми вибрали не далеко від корпусу і могли йти на пари пішки…
Звісно, перші дні були доволі хвилюючі, але Влад мене приємно здивував.
В побуті він просто ідеальний. Хлопець робив мені каву в ліжко, після себе все прибирав, і мив посуд. До того ж, він був романтик і часто на вечір купував квіти, робив вечерю власноруч.
Іноді я навіть думала, в чому ж підстава, ну ж не може бути все так добре. Але чогось підозрілого не могла помітити.
Єдине, що Влад часто ходив на тренування в зал, іноді навіть на вечір, хоча я йому вірила і зовсім за це не хвилювалася
Життя було прекрасне, до одного місяця…
Ми з Владом і групою мали іти на зустріч, але мені різко стало погано. Я подумала, що отруїлася.
На ранок мого хлопця ще не було. А мене все одно трішки нудило… Подивившись на календар, я все зрозуміла. Того дня я пішла в аптеку і дізналася… що чекаю дитину.
Я вже готувалася ощасливити мого хлопця, але коли зайшла в інстаграм побачила, що на вчорашній зустрічі Влад ніжно обіймається і не тільки, з якоюсь дівчиною. Ці кадри просто застрягли в мене в голові.
Я не знаю, що робити. Дізналася, що мій хлопець цілувався з іншою в іншій ситуації, я б просто його покинула, але зараз він є батьком моєї дитини.
Я не знаю, чи варто йому щось казати? Я не знаю чи впораюсь з дитиною одна, адже я ще дуже молода і це не виходило в мої плани.
Що мені тепер робити?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!