fbpx
життєві історії
Того дня Валентина Гаврилівна сказала, що ноги її в цій церкві більше не буде, бо він, священик, пішов проти її волі, і підтримав нас. Як свекруха сказала, так і зробили. В нашому селі є дві церкви. Ми, як і ходили, так і ходимо в православну з Романом, а свекруха по великих святах стала ходити в католицьку, каже там священик кращий, не вказує їй як жити

Того дня Валентина Гаврилівна сказала, що ноги її в цій церкві більше не буде, бо він, священик, пішов проти її волі, і підтримав нас. Як свекруха сказала, так і зробили. В нашому селі є дві церкви. Ми, як і ходили, так і ходимо в православну з Романом, а свекруха по великих святах стала ходити в католицьку, каже там священик кращий, не вказує їй як жити.

***

Я невістка дуже терпляча, але це вже було останньою краплею.

Пів року тому ми з Романом розписалися. Весілля відклали на наступний рік, бо дуже важкий, самі розумієте.

Так як я з маленького села на границі з Польщею, то вирішили, що жити будемо у Романа. Він єдиний син. Батька давно немає. Валентина Гаврилівна відразу мені казала, що не хоче, щоб син йшов з хати, бо в селі без чоловіка дуже важко.

Я її прекрасно розумію.

Перший час ми якось ладили, але потім все змінилося. Справа в тому, що я звикла до чистоти, і не люблю, щоб в домі був різний хлам. Наприклад: газети, вирізки з рецептами, якими ніхто не користується, альбоми, зошити і перші малюнки (каляки-маляки), ще з дитинства мого Романа. Різні значки, фантики, наклеєчки.

Я звичайно, перед тим як викидати, і звільнити місце для потрібніших речей, спитала дозволу у свекрухи. Вона ж навідріз відмовилась.

– Це історія. Ось коли появляться у Ромчика діти, я і покажу їм все це. Скільки ж радості буде.

– Радості? Ви жартуєте? Радість буде, коли ви будете розглядати малюнки онуків, а не їхнього тата.

Для мене це дуже дивно, але це не найгірше, що трапилось в тому домі, відколи в ньому появилась я.

Валентина Гаврилівна була проти нашого союзу з самого початку. Вона до тепер надіється, що їй вдасться нас розлучити до шлюбу в церкві.

– Те, що ти затягла мого Ромчика до РАЦСу, ще нічого не означає. Щось мені серце підказує, що не ти його доля.

Але і це ще пів біди. Того дня ми всі пішли до церкви. Моя свекруха не є сильно побожною. Ходить в церкву лише по великих святах. Того дня вона вирішила піти до сповіді. Мене це здивувало. Не знаю, що вона там розказувала священику, але вийшла вся в сльозах, а після служби до всіх нас підійшов священик, і сказав, що ми гарна сім’я, тільки треба чим швидше взяти шлюб. Я це і сама розумію, а потім додав, щоб Валентина Гаврилівна не втручалася в наше життя, що вона не права, і все в тому дусі.

Дома Валентина Гаврилівна сказала, що ноги її в цій церкві більше не буде, бо він, священик, пішов проти її волі, і підтримав нас.

Як свекруха сказала, так і зробили. В нашому селі є дві церкви. Ми як і ходили, так і ходимо в православну з Ромчиком, а свекруха по великих святах стала ходити в католицьку, каже там священик кращий, не вказує їй як жити.

Ось така історія. Не знаю, як ми будемо жити далі. Надіюсь, що з часом ми таки купимо свою хату чи квартиру, і заживемо з чоловіком щасливо.

Фото ілюстративне – t47.pixhost

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page