Ніколи б не подумала, що можна так жити з чоловіком. У моєї сусідки Руслани троє діточок шкільного віку, а її чоловік Ігор має сезонну роботу. Зате Руслана працює, як бджілка, на двох роботах.
Приходжу одного разу до них, хотіла попросити, щоб Ігор у підвалі допоміг полички зробити, живу сама, мої діти рідко приїжджають.
– Руслано, – питаю, – а де ж твій Ігор? Хочу його дещо попросити.
– Його, цьоцю Лесю, краще не рухайте, щось голова болить, приліг!
– Не сміши мене, Руслано, як то білий день надворі, а він спить у тебе.
– Чоловіка треба шанувати, – відповідає.
– Навіщо він тобі такий здався?
Руслана завжди була розумною, “згладжувала кути”, щоб було без суперечок.
А мені, як сусідці, видно, що важко їй без чоловічої допомоги. От, наприклад, одного разу я хотіла, щоб Ігор прикрутив світильник, але цього він не вміє зробити.
Прийшла Руслана і зробила! У неї золоті руки! Те, що має робити чоловік – вона робить сама!
Вміє робити усе: і на городі сапає, з будовою чоловіку допомагає, а якщо починає якийсь ремонт – то розетку поміняє, карніз прикрутить, стелю перебілить!
Не витримала одного разу і запитала: “Руслано, а навіщо тобі чоловік? Все робиш сама!”
А вона мені: “Знаєте, та, мабуть, для краси!”
Йой, та я б такого чоловіка і дарма не хотіла! Розсмішила тоді “для краси.”
Що вона в ньому знайшла? Поки Руслана білила літню кухню – Ігор ходив по садочку і сливки збирав, казав, що дітям.
Бідна вона- привикла, на двох роботах працювати.
Приїде, бувало, з нічної зміни, хоче прилягти. Питаю: “Може, щось їсти вам принести, діти вже зголодніли”. “Цьоцю Лесю, якщо маєте щось свіженьке, то будемо раді!”
Отак і живемо по-сусідству! Дуже часто Ігор лінується допомагати дружині. Через вікно бачу все як є. Не хочу втручатись, та чи довго ще зможе Руслана з ним жити?
Невже, заради дітей так буде на все очі закривати?
Автор – Наталя У.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua