Чому на Трійцю прийнято прикрашати будинок рослинами? Чи обов’язково стелити лепеху і чим маїти хату на Зелені свята – читайте в матеріалі.
12 червня 2022 року християни східного та західного обряду святкують ще одне велике свято – П’ятидесятницю, Трійцю або Зелені свята. У наших предків існувала традиція маїти (прикрашати) будинки зеленими рослинами, зокрема лепехою. В багатьох регіонах України вона дійшла і до наших днів.
Звідки з’явився звичай прикрашати будинок на Трійцю зеленню
Наші предки вірили, що на Зелений тиждень (перед Трійцею) прокидаються душі ушедших. Не всі вони мають добрі наміри. А тому, щоб відігнати від своїх осель нечисть, було прийнято прикрашати будинок, двір перед ним та кожну кімнату різною зеленню, яка своїм аромато відлякує заблудлі душі. На підлогу часто стелили лепеху, чебрець, полин, а надворі ставили кленове гілля.
Звичай прикрашати будинки зеленню у християн існував ще за часів старозавітної Церкви, коли біля будинків в П’ятидесятницю ставили зелені гілочки в пам’ять того, що на Синайській горі, де Мойсей отримував скрижалі з Десятьма заповідями, все цвіло та зеленіло.
Чим прикрашають будинок на Зелені свята
Будинки, ворота та навіть паркани на Трійцю прикрашають різноманітними травами. Зазвичай використовують: мелісу, м’яту, волошки, лепеху, чебрець тощо. Їх прийнято збирати напередодні, щоб вранці занести до церкви на богослужіння та освятити. Потім ці трави висушують і тримають в оселі як оберіг.
З дерев для прикрашання будинку підходять гілочки: клена, дуба, липи, берези. А от вербу і осику використовувати заборонено. Осикою не можна прикрашати оселю тому, що саме на цьому дереві, за легендою, повісився Іуда. Вербу ж не ламають через те, що вона вже віддавала свої гілочки на Вербну неділю.
Чи обов’язково прикрашати дім лепехою – відповідь священника
Хоч лепеха на свято Трійці і не обов’язковий атрибут, але він є дуже доречним. Так вважає протоієрей Свято-Троїцького кафедрального собору Володимир Подолець. Він стверджує, що можна обійтися і без неї, якщо немає змоги постелити саме лепеху. Це зовсім не означає, що свято не вдасться чи ви накличите на себе біду.
Головне – взяти участь у святковому богослужінні, помолитися, окропити освяченою водою різну зелень. Цим ви закликаєте Господа поділитися своєю благодаттю, наділив рослини силою служити на користь людям та зцілювати хвороби.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Недавні записи
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя
- Я повернулася в квартиру за светром, бо похолодало і застала сина з друзями, як вони моє ліжко намагалися в маленьку кімнату перенести. – “Мамо, ви ж маєте нас зрозуміти. В нас скоро малюк буде”. Невістка ж в той час мовчки сиділа в куточку і мої документи перебирала. З вересками вони з моєї квартири вилетіли. І сваха дзвонила, і сват. Казали, що я не мама, бо їх дочку, ще й при надії, з хати виперла. Як хочуть, то нехай собі це щастя забирають
- Я в свою хату в селі аж три родини переселенців пустила позаминулої весни, а сама в Німеччину до сестри подалася. А це повернулася тиждень тому і просто випала в осад від того, що побачила! Я така вражена, вам не передати! Тепер просто не знаю, як ту хату між ними поділити
- У нас з чоловіком четверо дітей, тому після вторгнення і втрати роботи, Микола прийняв рішення їхати на заробітки в Польщу, оскільки дітей потрібно годувати. Іншого виходу ми не бачили. Я відчувала, що наше спільне життя котиться в яму, та його виїзд остаточно розставив все по місцях. Тепер думаю, чи варто зберігати наш з Миколою шлюб? Старші вже не такі й малі, а з тими двома, я якось собі раду й сама дам