Три роки минуло, як Ігор пішов з сім’ї. Пішов не озираючись, забувши про щасливі спільні роки і донечку Міланку.
Дружина Галя плакала, благала схаменутися, обіцяла все пробачити, аби залишився. Але він повів себе як останній егоїст, мовчки грюкнув дверима і пішов. Мабуть, недарма вважається, що любов живе 3 роки.
Пішов Ігор до молоденької дівчини, з якою познайомився в інтернеті. Все почалося з простого листування в соціальних мережах, він навіть і не думав заводити інтрижку, просто виник флірт.
Вони стали зустрічатися спочатку як друзі, потім вже не могли справлятися зі своїми емоціями, які захлеснули їх, подібно океанському шторму. Здавалося, життя знову заграло яскравими фарбами, адже йому всього 46 років і він хоче насолоджуватися життям, заново переживати закоханість і пристрасть.
Розпустив свій хвіст павича перед красивою, активною і, головне, закоханою в нього, дівчиною.
Дні йшли, вони насолоджувалися життям і вже не уявляли, що колись було інакше. Спочатку вони потайки зустрічалися, потім вже не стали приховувати своїх почуттів, та напевно вже і як не намагайся, а очі за тебе все скажуть.
Нове кохання спалахнуло у ньому, живило Ігоря, йому хотілося для неї гори звернути. Навіть знайомі помічали, що він змінився і якось помолодшав.
Тільки щастя не може тривати нескінченно. На зміну пристрасті прийшов побут, який потягнув за собою купу проблем і «нова сім’я» стала поступово котитися в прірву. Та мила дівчинка, яка ніколи навіть не сперечалася з ним, стала чіплятися з дрібниць, він у відповідь огризався.
Він став по-троху випивати, а вона мовчки фарбувалася, вбиралася і йшла вечорами з дому. Молодість бере своє, вона недогуляла і прагнула добрати це на стороні.
Приходила далеко за північ і на його запитання навіть не намагалася виправдатися, просто відмовчувалася.
Далі – більше: почала взагалі зникати на всю ніч, він їй телефонував по 20 разів за ніч, не спав, а вона навіть трубку не брала. Творила, що хотіла, одним словом.
Ось тоді і прийшов його час згадати про свою дружину і єдину дочку. Він до болю занудьгував за тим розміреним, спокійним життя, яке вони дарували йому. Ночами лежав, дивився в стелю і згадував ті безтурботні часи, які залишилися позаду…
Ну чого йому не вистачало, дурнику? Будинок – повна чаша, дружина красуня, дочка розумниця. Ні… півень в одне місце клюнув, захотілося нових вражень. А як він скучив за донечкою, адже він так рідко їй дзвонив, щоб поговорити!..
Переживав, що дочка з часом взагалі віддалиться і перестане потребувати у татові, але хіба це було головним, коли у нього пристрасті кипіли в одному місці? Тоді він ні про що не думав…
Кілька днів Ігор вартував Галю біля під’їзду і нарешті дочекався. Поки він в нерішучості переминався з ноги на ногу, під’їхала машина і раптом в неї прошмигнула його дружина і обдарувала господаря іномарки довгим пристрасним поцілунком. Він стояв немов приголомшений… наче відро льодяної води йому на голову перекинулося. Такого він ніколи не відчував.
Машина завелася і вони поїхали кудись геть. Веселі та щасливі. А він стояв і благав Бога, зробити хоч щось, щоб він просто зник. Згинув і не відчував цього болю.
В цю хвилину він згадав її очі, коли Галя благала його залишитися. Згадав її сльози, що текли, не перестаючи, по її оксамитовим щічках. Все це стояло тепер перед його очима і він все віддав би зараз, щоб повернутися в той день.
А тепер вони помінялися місцями – їй добре, а він – біля розбитого корита. Ось вона кара. Ця думка пронизала його.
Минув тиждень, поки Ігор оговтався і вирішив зателефонувати дружині. Він твердо вирішив, що зробить все що завгодно, щоб вона тільки змилувалася над ним і пробачила.
Він майже плакав, благав повернутися, обіцяв, що згорне гори заради неї з дочкою, обіцяв, що подарує їй синочка, адже вона давно цього хотіла. Але вона мовчки вислухала його, поки він виговорився. А потім запитала
-Все? Ти все сказав? – І просто у відповідь голосно розсміялася.
Коли він спробував щось їй сказати, вона коротко відрізала:
-Я щаслива зараз, як ніколи і ні з ким до цієї хвилини. І я не збираюся нічого змінювати. Прощавай. Захочеш побачити мілану – я не перешкоджатиму.
Він ще робив потім дві спроби до примирення, Намагався налагодити мости через дочку, переконував її умовити маму повернутися до нього, але схоже вже і доньці він особливо не потрібен був. Вона досить холодно з ним розмовляла, навіть від подарунків відмовлялася.
Ось так жорстоко доля посміялася над ним. Ігор і сам розуміє. що заслужив, але ж так хочеться бути щасливим, як колись… Що його чекає в майбутньому? Порожнеча.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
