– Три роки, Романе! Вже три роки твоя мамця тусується на нашій дачі і вимітатися з неї нікуди не збирається! – цієї весни я вирішила серйозно поговорити з чоловіком, бо мене ситуація перестала влаштовувати абсолютно.
А справа ось в чому. Моя дорогесенька свекрушенція віддала квартиру своєму молодшому сину, сказавши, що купить собі будиночок у селі, щоб було одразу і житло, і дача.
Я не цікавилася, чи має Любов Олексіївна на це гроші, поки вона не оселилася у нас на дачі, заявивши, що “це, діточки, тимчасово!”
Пройшло з того часу вже три роки, а матуся Романа і не збирається нікуди переїжджати, каже, що просто нікуди. Їй син обіцяв за квартиру купити будиночок її мрії, але годує обіцянками донині.
Нам же свекруха каже:
– А для вас краще, що я тут, приїжджаєте на все готове!
Але це зовсім не краще! Весь цей час, як свекруха зайняла нашу дачу, ми з чоловіком не можемо без суперечок і конфліктів нічого там зробити. Свекруха встановила свої порядки, і вже так увійшла в роль, що я почуваюся там чужою.
Аще треба ось про що сказати. Ми з чоловіком та сином жили п’ять років у моїх батьків, доки не купили свою квартиру. Зараз моя мама ображається, що свекруха прийшла на все готове і має на це право, бо мої батьки допомогли нам з покупкою цієї дачі.
Але я не знаю, як змусити свекруху з’їхати, не виганяти ж її? Для чоловіка все гаразд, йому мати не заважає.
Коли йому говорю, що я хочу господинею на нашій дачі і що його мама там, вибачте, зайва – Роман сердиться і говорить, що я хочу посварити його з матір’ю.
А недавно Любов Олексіївна заявила, що якби їй хтось купив той обіцяний будиночок, то вона би переїхала сама аж бігом від нас.
Виходить, щоб свекруха дала нам спокій, ми повинні купити їй будиночок? Але чому квартира – синові, а нам – свекруха та її проблеми?
От цього я не можу зрозуміти.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
