Три роки тому винаймала я квартиру в старому будинку майже у центрі Чернівців. Грошей було дуже мало і треба було дуже швидко, за один вечір,знайти житло – я і знайшла, за оголошенням.
Хазяйка – бабуся років 70, віддавала в оренду квартиру свого чоловіка, який тут у нів жив якийсь час, коли вони тимчасово жили окремо.
Ремонту в оселі практично не було, у дверях кухні не було скла, меблі старі, перекошені. Спала я спочатку на підлозі – на дивані лежати було неможливо. Ключів було 2 комплекти – мій і бабусин, плюс зсередини квартира зачинялася на клямку. П’ятий поверх.
Відбувалося у ній різне. Спочатку я приходила додому і виявляла, що речі стоять не на своїх місцях. Грішила на бабу. Якось уголос сказала, мовляв, головне, що гроші та документи на місці. Наступного дня мені довелося терміново повернутися додому за грошима вдень і я побачила, що всі гроші перемішані. а зазвичай у мене все лежало окремо – долари і гривні. Але все до копійки на місці.
Ночами я постійно прокидалася від того, що мені ввижалося: по моєму ліжку бігає величезний чорний павук. Після того, як я схоплювалася, він тікав кудись під стелю і я прокидалася, приходила до тями. Потім я звикла і коли прокидалася від павука, засипала знову – ну глюк же.
Якось прокинулася і побачила посеред кімнати немовля у світлі – воно повзало по підлозі.
Один раз довелося викликати рятувальну службу – я не могла потрапити додому, двері не відчинялися. Хлопці залізли через балкон і сказали, що зсередини зачинено на клямку.
І головне, після чого я з’їхала – якось залишила на комоді гроші для бабусі, вона зазвичай дзвонила, що прийде, і якщо мене не було – залишала мені квитанції та забирала гроші. Приходжу того дня ввечері – у двері стирчать квитанції, а гроші лежать удома на комоді. Тобто людина прийшла, не потрапила до квартири і пішла.
Дзвоню Марії Йосипівні, питаю, що трапилося, – каже, що загубила свій комплект ключів. Ну, буває. Домовилися, що зайде, поки я вдома. Починаю збиратися і тут знаходжу ключі, її комплект, що акуратно лежить у мене вдома, на килимку біля дверей! Увечері його не було, коли прийшла додому. Подзвонила господині, повідомила, вона відмовилася підніматися та заходити. Винесла я їй ключі надвір і більше вона у квартиру не заходила. Зустрічалися тільки у неї вдома, доки я не з’їхала.
Дивна то була кавартира, а раніше, до життя в ній, я вважала, що непояснимих речей не буває.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
