Це була неділя. Степана запросила співробітниця стати хрещеним батьком її дитинки. Я з ним вирішила не йти, мала деякі важливіші справи. Ввечері, коли чоловік повернувся, то навіть не захотів зі мною говорити. Я відчула щось не добре, але не стала наполягати на розмові. Тільки згадала в цей момент слова моїх свекрів. – Ви для кого кота і цю собаку в квартиру привели? Краще б про дитинку подумали!
Мені дуже пощастило, в мене є дві старші сестрички. І я зажди розуміла, що у справжньої сім’ї повинні бути дітки. Адже без них сім’я не вважається повною. Можливо саме за цю засудженість мене і покарав Боженька, адже мені дуже погано від цього, що у нас з чоловіком немає діточок.
Зі Степаном ми живемо разом вже 11 років, дуже хочемо дитину, та, на жаль, не виходить. Винна в цьому саме я. Чоловік каже, що змирився, але я ж бачу, як він заздрить своїм друзям, у яких є дитина, а то і дві-три. Нещодавно Степан став хрещеним батьком дівчинки у колеги по роботі, прийшов не в настрої, на мої питання тільки відмахнувся, сказав, що втомився і пішов спати.
Два роки тому ми завели собаку і кішку, так батьки чоловіка обурилися, кажуть, краще б дитину усиновили, а не перекладали час і гроші на тварин. Мені так важко було це чути, адже відмовився від такого варіанту саме чоловік, а винна, як завжди – я.
Коли я наполягала усиновити дитину з дитячого будинку, Степан сказав, що не хоче ростити і вкладатися в чужу дитину незрозуміло з якою спадковістю.
Щоб хоч якось забутися, я допомагаю сестрі, у якої троє діточок, молодшому всього два рочки. Вони такі милі та веселі. З ними я забуваю про все на світі. Адже сильно їх люблю. Мені б дуже хотілося брати їх інколи до себе додому, та чоловік не задоволений таким рішенням. Я думаю, що це звичайна заздрість до сім’ї, у якої є діти, а може їх присутність нагадує йому про те, що у нього ніколи не буде своїх, таких рідних.
А ще мені сумно через те, що Степан єдиний син у сім’ї, і тиск його батьків на нього просто колосальний. Я розумію, що рано чи пізно він розлучиться зі мною, адже Степан може стати батьком, одружившись з іншою жінкою. Я б на його місці ніколи не упустила таку можливість, тому і засуджувати не буду.
Надіюсь, що час розставить усе по місцях. І ми будемо щасливі! Дай Бог!
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
