Живемо ми з чоловіком в селі, виховали ми сина – звати його Арсен.
Так склалось життя, що більше діток ми з чоловіком не змогли мати. Тому наш син є єдиною нашою дитиною. Все наше життя ми стараємось, щоб він був щасливий і у нього було все найкраще.
Так ми постаралися з чоловіком, відкладали гроші і купили сину двокімнатну квартиру в місті, адже він там працює, тай завжди хотіли, щоб він трохи краще жив.
Коли наш син одружився, я відразу бачила, що ця молода дівчина не для життя.
В голові у Анни були постійні гулянки, їсти, як пізніше виявилося, вона готувати не вміла. Та я все мала надію, що з часом все зміниться.
Син її дуже кохав, а ми з чоловіком не втручалися, щоб не зашкодити. Через трохи Анна подарувала нам внучечку Алінку, син був дуже щасливий. Ми вже думали, як невістка стала мамою, то вже життя її заставить подорослішати і розумнішою стати.
Та коли внучці виповнилось чотири рочки, невістка віддала Алінку в садок, а сама з подружками на гульки. Та так догулялась наша Аня, що син її застукав…
Звичайно, це було останньою краплею для нього, тому Арсен подав на розлучення. Алінка живе з мамою, але наш син про неї не забуває, як і ми.
Десь через три роки після важкого розлучення, мій син знову закохується в молоду і красиву дівчину. Ми дуже з чоловіком переживали, щоб її не відлякав той факт, що Арсен вже був одружений і в цьому шлюбі в нього зростає чудова донечка.
Та Вероніка нас заспокоїла, вона в нас дуже розумна дівчина, працює приватним лікарем, дівчина достойна, знає собі ціну і раз відважилася на стосунки з нашим сином, значить в них справжнє кохання.
Діти живуть разом на тій квартирі, до нас не часто приїжджають, адже постійно пропадають на роботі, а як приходить той вихідний, то розумію їх, вони молоді, хочуть цікаво його провести разом.
До Алінки невістка відноситься так, з осторогою, мабуть, це все через те, що немає ще власних дітей і немає досвіду. Син буває привезе нам з дідом внучку, о то вже для нас радість, а самі з Веронікою їдуть на відпочинок.
Та сильно я переживаю з цього приводу, щоб в майбутньому невістка не відштовхувала Алінку від себе.
І як воно буде, як в них появиться спільна дитина? Можливо, мені слід з нею поговорити на цю тему? Як би ви мені порадили?
Наперед вдячна за вашу пораду.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Півроку тому я розлучилася. І тепер зустрічаюся з рідним братом колишнього чоловіка. І колишня свекруха знову може стати діючою. У нього була своя квартира, непогана робота, а ще він на 5 років за мене старший. Ну й що, що особливо не любила. Що ж ти раніше мовчала, коли твій син покинув мене саму. І взагалі, це якось не по-божому і грішно. На що я їй відповіла, що, звичайно ж, розповім її онуку, коли він підросте
- Коли я побачила ціну на гелі для душу невістки, яку вона випадково залишила, – то ввечері влаштувала з нею серйозну розмову і попросила плати за квартиру або зʼїзджати. Поки мій син боронить Україну, у неї пляшечка в душі за 1000 гривень!
- Ми з чоловіком важко працювали, аби і доньці хватило на життя і нам залишалося. Звісно, не легка це задача. Навіть прийшлося зайняти гроші аби оплати навчання. Та схоже це все були дрібниці. Того літа на Львів прилетіло від “сусідів”. Біда сталася біля гуртожитку доньки. На щастя, то були канікули і все обійшлося, якщо так можна сказати. Єдине, що з поганого сталося, це повилітали вікна. Гроші на ті вінка збирали, обіцяли поставити до 30 вересня. Але є одне “але”
- Сестра в Італії жила багато й заможно довгі роки і я їй заздрила. Її розкішному життю, достатку,фінансовим можливостям. Нам так не жити! Місяць тому Галина повернула в наше рідне село на Полтавщині і приголомшила мене своєю пропозицією. З’явився наш первісток – синочок Даня. Минуло ще два роки, і народилася йому сестричка, дівчинку ми назвали Люба, на честь моєї бабусі. А ще через рік наша родина поповнилася третім малюком та стала багатодітною
- Мені стає не по собі, коли я чую, що двадцятилітні вже заміж виходять. Моїй дочці вже тридцятка минула, а вона досі “холостякує”. Моя Вікторія мила і дуже гарна дівчина, просто в час, коли дівчата виходили заміж, вона багато вчилася. І ось мене вже який день не покидає думка, щоб посватати її з кимось. Моя мама так зі мною зробила, і скажу відверто, я дуже щаслива в шлюбі з Денисом