Це щось! Мене бойкотує сім’я чоловіка, тому что я назвала сина Костянтином. Чому? Тому що сестра у чоловіка опинилася при надії, коли я булу вже на восьмому місяці!
Ще не ясно, хто у неї буде – хлопчик чи дівчинка. Альо вона сподівається, что хлопчик, и це вона хотіла назваті сина таким ім’ям. Теж мені, першовідкривачка.
Образа у неї на нас до ридань. При чому, раніше вона ніколи не озвучувала, что це им’я їй так подобається.
Просто коли вона подзвонила мені привітати з народженням синочка, я сказала, что назвемо дитину ось так.
Вона відразу ж почала мене відмовляти, до неї потім і інші родичі з боку чоловіка приєдналися. Мовляв, оберіть інше ім’я!
Ну що за дурниці, який сенс? Ми не в пісочніці, де формочка красива лише одна. І навіть якщо я назву сина саме так, це не означає, что вона не может назвати свого так само!. Ну буде в родіні два Костика, ну то й що?
Так ні, ця балда в голос реве. Я відключілася від цієї відеоконференції від гріха подалі. Через дві години зателефонувала свекруха и переконливо попросила передумати, а то у неї дочка не заспокоюється другу годину і це я, бачте, винна! Якщо її доця і далі так нервуватиме, то мало, що може статися!
Нормальна взагалі така маніпуляція? Відмовся від рішення, інакше будеш причиною ненародження чиєїсь дитини!
Назвала я в результаті сина все одно так, як хотіла. І Вже місяць чоловікову сестру поїдає образа, що її син буде всього лише “Костя номер два”. Лисину проїла вже не тільки мені, але і власній матері. Хоч би у неї була дівчинка, а то ми цього не витримаємо, це ж треба, таке влаштувати на рівному місці!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
