Ліда була старшою за Платона на п’ять років, а він – перший красень в селі.

Її застерігали: покине, знайде молодуху. Та Ліді самовпевненості було не займати: дочка сина голови колгоспу, вродлива, розумна. Технікум закінчила, а в університет не пішла: Платон заміж покликав.

Довго діток Бог не посилав, лише в 28 народила Гліба: хворобливого, тендітного хлопчика, з м’яким характером і невиразними прагненнями.

А по-сусідству зростала Настуня. Синьоока, з хвилястим русявим волоссям, здоровим рум’янцем, живим гострим поглядом. Енергія з неї так і хлюпала, і Гліб десь років ще в сім до неї потягнувся.

Настя так зрослася з ним душею, з цим млявим Глібчиком-хлібчиком, який у всьому слухався її, ходив за нею телятком, погоджувався з усіма вигаданими нею пустощами. Не уявляла нікого біля себе іншого, хоч років після 15-ти і штурмували її увагою парубки. Та прикипіла до Глібчика…

Побралися, жити стали з Глібовими батьками. В них великий будинок на дві половини, у молодят дві свої кімнати, кухня, окремий вихід. Живіть-радійте, як кажуть.

І жили, і раділи. Але що таке справжня радість, Анастасія зрозуміла, лише коли почала помічати на собі проникливі погляди свекра, Платона Яковича, і відчувати, як мурашки в неї від того погляду тілом і душею…

Якось Платон зайшов до невістки, коли дружина й син на роботах були в райцентрі, а він сам – у відпустці.

Обоє не пам’ятали ясно, як те все сталося, як кинулися одне до одного, не думаючи ні про що і ні про кого…

Настя сама потім наче з боку на себе дивилася, дивувалася: ну як ти так, дівчино?.. Це ж треба було – закохатися у свекра…

Згодом Анастасія змирилася, прийняла це як належне. Жила тими крихтами щастя, яке їм з Платоном Яковичем вдавалося зрідка сховати від усіх на світі.

Вдавалося два роки.

А одного дня Лідія раніше повернулася з роботи, автобусом, бо відпустили з обіду і тому не подзвонила чоловікові, щоб приїхав забрав.

Платона в хаті не знайшла, але машина чоловіка на місті стояла. Потягло її щось до невістки заглянути…

Настя не працювала, хазяйнувала вдома, бо заробітків чоловіка, свекрів на життя цілком вистачало. Вона збиралася в університет на заочне вступити, готувалася, а крім того прибирала-готувала в їх з Глібом гніздечку. І любила Платона…

Цю любов і побачила у всій красі Лідія. У вікно побачила, після того. як смикнула замкнені з середини невістчині двері, але дуже ясно й у барвах…

Платон вийшов, затиснув дружину в оберемок, повів на свою половину. Насті наказав сидіти в хаті, не виходити до його повернення.
***
Гроші на квартиру в обласному центрі в нього давно були відкладені.

Зникли вони з Анастасією з села.

Люди поговорили-погуділи, та й замовкли, бо все в житті швидкоплинне й минуще.

***
Через 15 років Платон Якович повернувся, оселився тихо й самотньо в хаті, що лишилася йому від батьків.

Підлатав-підремонтував її сяк-так, садок почистив. Скільки йому там самому треба?

Лідії вже на той час не було, але вона доживала не сама, а в райцентрі з мужчиною.

Син Гліб, що жив з тихою, як він сам, Тетянкою, в тому самому домі, де розігралася півтора десятиліття тому драма, простив батька і почав спілкуватися.

***
Анастасія пішла від Платона з їхнім спільним сином Яковом до свого однолітка Андрія, разом виїхали у Грецію.

***

Старіючий, але ще статний Платон Якович часто затримується перед ще бабусиною іконою, щось шепоче.

Ні, він ні про що не шкодує.

А в тихій своїй щоденній молитві просить всіх, кого образив, про прощення і дякує Йому за роки щастя з Анастасією, які так швидко пролетіли, але які він все-таки мав.

Автор – Альона Мірошниченко

Спеціально для видання Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, fotoprizer

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!