Цей Новий рік я запам’ятаю на все життя, мабуть. Тому що поїхали ми його зустрічати до свекрів. Моя сім’я знає, що я не їм рибу. І якщо на мій, мамин, татів день народження я знаю, в яких стравах риба є, а в яких відсутня, то у інших родичів меню залишається загадкою до посадки за стіл.
І ось, сідаємо у Новорічну ніч у свекрухи за стіл, я поперередньо поцікавилася, в яких стравах є риба і отримала відповідь: “та ні в яких”. А трохи згодом мене наполегливо попросили спробувати один із салатів, свекруха Іванна Сергіївна ну дуже вмовляла.
Мені, коли страва не подобається, я не кажу “ой, наче помиїв поїла”, просто мовчки дожовую шматок і більше не беру, а тут свекруха відверто витріщається на мене і питає “Ну як, смачно?”.
Ну, я ж вихована дівчинка, кажу їй:
– Який цікавий у вас салат! – на що отримую усмішку і манірне обличчя: – Ну ось, смачно ж, там анчоуси були!
Ось навіщо згодовувати людині те, що вона не любить, не розумію я цього. Ще більше дивуєшся, коли так родичі роблять. Я зареклася ще раз у свекрів якісь свята відзначати, от щиро кажу.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
