Цілий місяць я була просто дівчинкою, а не Стасиком, якого чекали… Мені 42 роки, синові – 21. І він повністю під впливом бабусі, моєї мами. Я її завжди балувала, радувала обновками, сюрпризами, квітами, сувенірами, але апетити ростуть і як в казці про золоту рибку, а їй все мало і мало. До речі, дві нерухомості свого часу оформили на неї, я прошу її  вже два роки переоформити одну на мене, але вона відмовляється, кожен раз – нова причина. 

Мені 42 роки, синові – 21. І він повністю під впливом бабусі, моєї мами.

Я в розлученні багато років, і сама виховую сина. Те, що я не отримала в дитинстві, я намагаюся дати синові: любов за двох, можливість розвиватися, бачити світ. Відверто розмовляю і відкриваю йому світ психології, поваги і взаємин між людьми, розповідаю про доброту і співчуття.

У сина складний характер, він запальний, схожий на колишнього чоловіка.

Я сама відчувала себе не комфортно в школі всі роки, тому що я була з неповної сім’ї, і навіть на ті часи була занадто бідно одягнена, скромна, з купою комплексів,  прищеплених мамою. Батька не було, мама мені сказала, що мріяла про сина, а народилася я, і навіть ім’я мені не стала вибирати. Батько був живий тоді, і вона сказала йому: «Йди, реєструй її, і сам придумай ім’я їй».

Цілий місяць я була просто дівчинкою, а не Стасиком, якого чекали…

Всі роки я кручу в голові це все, тому що не розумію і не зрозумію ніколи того, як можна було взагалі розповісти мені таке. Мама ніколи не намагалася знайти зі мною спільну мову, карала, якщо не з’їм її борщ, який стояв 10 днів в холодильнику.

Мама, після того, як лишилася зі мною сама, влаштовувала особисте життя активно, все дитинство я проводила в дитячих таборах зі сльозами в подушку ночами. Вона не віддавала мене в секції, гуртки, не розвивала, нікуди зі мною не їздила. Після таборів я іноді приїжджала з вошами, і вона вела мене в перукарню і підстригала під хлопчика… Для когось дитинство – це щасливі роки, а мені хотілося б стерти їх з пам’яті.

Пройшли роки. Я вийшла заміж. Потім – розлучення.

Ще рокі вдесять тому я почала звертати увагу, що син негативно до мене налаштований, без поваги. Мої близькі знайомі мені кажуть, що я всю душу йому віддаю, а його хтось тим часом налаштовує проти мене…

Я думала багато років, що це генетика, потім – що  у нього, може, з’явилася дівчина і він у розгубленості. Потім думала, що він копіює поведінку когось із друзів. І ось вчора я дізналася, що це мама моя налаштовує проти мене мого сина, говорить про мене погано вже багато років за моєю спиною. Вона говорить йому, що я бангато грошей на себе витрачаю, хоча я працюю на двох роботах. І це саме мама сказала мені колись, що я повинна не на одній роботі працювати, а на двох, щоб всіх утримувати і забезпечувати. А тепер, за її словами, у мене занадто великий гардероб, багато зайвого.

Вона дзвонить синові і програмує його на неповагу до мене і любов і жалість до себе.

Сказати, що я відчуваю образу на маму – це не сказати нічого.

Їхали якось із сином на відпочинок, і вона знехотя жила у нас, тому що у нас собачка. Коли ми повернулися, я помітила, що весь мій гардероб переритий, шкатулка поламана, це ж з якою агресією вона, мабуть, переглядала щось!

Я її завжди балувала, радувала обновками, сюрпризами, квітами, сувенірами, але апетити ростуть і як в казці про золоту рибку, а їй все мало і мало. До речі, дві нерухомості свого часу оформили на неї, я прошу її переоформити одну на мене вже два роки, але вона відмовляється, кожного разу – нова причина. Живу наче у себе вдома, але власниця – вона. Іноді відчуття, що мене удочерили.

І ось я хочу отримати пораду, запитати, чи варто мені обірвати повністю зв’язок з мамою, тим самим показуючи поганий приклад синові, як я відвернулася від рвдної неньки? Але мені так важко з нею!

Не можу і не хочу я з нею спілкуватися, почуваюся не добре після спілкування. Приїхала 1 січня привітати її з подарунками і конвертом грошей, її вистачило на 10 хвилин, і почалося все, як і раніше. Я в сльозах в 42 роки викликала таксі і летіла, аж спотикалася, від неї і подалі. Вона дуже зарозуміла до людей, в моїй самотності теж багато в чому вона зіграла роль. Але життя триває далі. Я погана дочка. раз мені так хочеться вчинити з мамою – перестати з нею всіляк контактувати?

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!