iBilingua

Ми з Зоряною подруги ще з малечку. Обидві разом росли на одній вулиці. Згодом майже одночасно повиходили заміж. А тепер приблизно одного віку в нас діти. У Зоряни старша дочка і син, а у мене двійко дівчаток.

Зізнаюсь чесно, живу я трохи краще ніж подруга. Мої дівчатка одні з перших мають новинки в іграшках, вдягаю я їх по модному. А Зоряна не завжди собі може дозволити те. що хоче.

Живуть вони скромно, але не бідно. Та це не завада нашій дружбі. Ми часто любимо зустрічатись, Зоряна чудова господиня, ніколи до мене не приходить з пустими руками, завжди наготує щось смачненьке, то спече нам щось до кави.

Мені легше купити ніж приготувати, хоч і готую та роблю це, бо маю такий обов’язок. Наші дівчатка між собою дуже добре товаришують, майже кожного дня Зорянина донечка Вікторія приходить до нас гратися з дівчатами.

Та цього дня я випадково забігла до спальні, щоб взяти необхідну мені річ. Мої донечки в той час грались у своїй кімнаті, а Вікторію я застала в нашій з чоловіком кімнаті, в цей момент вона щось шукала в нашій шафі.

Коли вона мене побачила, то злякалась сильно, це було видно по її очах. Голос в неї був переляканий, сказала що просто зайшла з цікавості і все.

А вже ввечері я помітила що в мене пропала невеличка сума грошей. Для себе я зрозуміла, що їх взяла Вікторія. Я довго думала, як про це розповісти подрузі, щоб не образити її.

На вечір коли Зоряна забігла на чай, я не змогла про це розказати. А вже наступного дня коли прийшла Вікторія, я запитала про це у неї. Ця з плачем побігла додому, розповіла про мої підозри своїй мамі.

Цього дня моя подруга сильно на мене образилась, сказала що я оббріхую її донечку, що Вікторія такого не могла зробити, адже в неї є все, що тільки потрібно.

Читайте також: “Наталко, глянь, наша Яринка собі сукню нову прикупила. Їй так личить, чи не так? А Златанчик як підріс! Ну справжній козак!” А коли Ярина їде додому, то повний багажник всього накладе і навіть моїх помідорів і огірків. Одного разу я запитала її, чому до мене і до мого сина таке ставлення, а до сестри геть інше – краще. А мама знаєте що відповіла? Що я дома, під її крилом, а ось Яринка сама живе і їй важко. Та я б з радістю так сама жила

А я інакше не могла вчинити, адже кожен раз, як до нас буде приходити Зорянина дочка, я постійно буду переживати, що вона щось поцупить.

Вже тиждень ми з Зоряною не спілкуємось. Як нам закрити цей конфлікт, я не знаю? Дівчатка сумують за Вікторією.

Я розумію сама, що без цієї суми грошей я проживу, але думки мене мучать, щоб вчасно донести до Вікторії, що так робити не можна, щоб в майбутньому це не було початком чогось більшого.

Хіба ні? Що скажете з цього приводу? Як мені бути?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!