Зі своєю свекрухою я у достойних відносинах. Я поважаю її як жінку, адже вона виховала мого чоловіка. Не пропускаю і жодного її свята, завжди телефоную розповідаю, як ми живемо, щоб вона була в курсі. Адже ми з чоловіком живемо окремо від батьків.
Відразу як ми одружились, наші батьки купили нам квартиру в місті. Живемо ми у трьох, виховуємо сина Євгенчика, який цього року пішов у четвертий клас.
Чоловік мій працює на фірмі менеджером, а я фармацевтом у аптеці, недалеко від нашого будинку. Живемо ми непогано. Попри побут ми завжди знаходили час для релаксу.
Кожні вихідні, це цікаві зустрічі, або ж поїздки. А бувало і таке, що це час в трьох вдома за переглядом цікавого фільму.
Я завжди була переконана, що в нас з Владиславом, міцна сім’я і гарні відносини. Наші друзі інколи навіть заздрили нашому розумінню з пів слова між собою. Я завжди перед свекрухою вихваляла свого Влада, думала, їй приємно чути, адже вона його мама.
Та цього разу дзвінок до неї був іншого характеру. Мій Влад вже тижнів зо два, геть про сім’ю забув. Постійно пізно приходить з роботи, на вихідних з друзями на “пінному”.
Про мої іменини то взагалі забув, того дня я привітання так і не дочекалась від нього. Коли я з ним намагаюсь спокійно про це поговорити, то він відштовхує мене від себе.
Став якийсь роздратований. Розуміючи що сама я собі ради з ним не дам, вирішила просити про допомогу у свекрухи.
Наталя Володимирівна, так звати маму Влада, відразу запевнила мене, що все буде добре, вона поговорить з ним і все владнається.
Вже через два дні коли я готувала вечерю на кухні, мій чоловік прийшов з квітами, міцно мене обійняв і попросив щиро пробачення.
А за сніданком наступного дня сказав, що я найкраща дружина у всьому. Зізнався, як сильно мене кохає і як дорожить нашою сім’єю.
Про що Наталя Володимирівна говорила зі своїм сином, я не знаю, та знаю лише те, що вчинила вона досить мудро. Нестала захищати свого сина переді мною, як і нестала виправдовувати його вчинки.
Вона своєю мудрістю вчасно зреагувала і врятувала нашу сім’ю. Мабуть кожній із вас хочу побажати такої свекрухи, як у мене, а вашим сім’ям тільки процвітання в злагоді і любові один до одного.
Адже всі ми люди і здатні на помилки, і добре, що є поряд людина, яка здатна тебе завернути на правильний шлях. коли ти збився з дороги.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- До сина на ювілей з пустими руками я не йшла. В невістки маленька дитина, і вона відразу ж попередила, що всю гостину вона буде замовляти. Ну, думаю, скільки там тих суш в коробочці. Я стала ні світ ні зоря, котлет насмажила, олів’є приготувала, огірки і помідори вквасилися. – Ви сідайте на диван! З хвилини на хвилину має доставка під’їхати. – Та чого чекати! В мене все є. – Я давай витягати продукцію з сумки. Я ж і подумати не могла, що невістка так на це відреагує. Відтепер буду на гостину до них йти, як пані: телефон в сумочку і все!
- Свекруха моя знову умудрилася вчудити! Ну скільки пояснювали, просили людину – все одно своє гне. Ось і зараз. Але вона весь час забуває про це прохання, ну або навіть абсолютно свідомо ігнорить його. Притягла дитині розумний телефон, який, само собою, у малого вже є
- Оскільки у нього за містом невелике господарство, є живність – коза. кури-качки – та город, його дні з коханою жінкою мають бути дуже насиченими. Підйом із самого ранку. Потім робота. Догляд за тваринами та майбутнім урожаєм. Неспішно, без фанатизму. Але щоб аж до обіду. Потім невелика перерва й знову працювати – все, як у наших предків. Вони роботи не боялися і жили сто років. Моя квартира в центрі Луцька йому як п’яте колесо
- Учора моя невістка Олена мала 36 років. Та я поїхала у місто до дітей на два дні раніше – щоб усе їй допомогти, разом приготувати всілякої домашньої смакоти – голубців, завиванців, холодцю, перців нафарширувати, торт спекти, млинців з сиром солодких . Привезла з села всього свого – курку, качку свої, свининки на холодець купила в сусідів, яєць – теж своїх, мочка і сиру, тільки зробила. Ну й овочів-фруктіва, само собою. Ледве доперла все маршруткою! А сьогодні вже поїхала зранку додому, наплакалася всю дорогу і заспокоїтися не можу – ну так прикро! Ну хіба так можна??? Все запхала в холодильник і не глянула. А відмітили – просто сором
- Свекруха Марина Федорівна – золота людина. Мудра, знає життя на багато краще за мене. Маю її слухатися, щоб з мене хоч якийсь толк був. Я не правильно доглядаю за чоловіком, тобто її сином, неправильно роблю все для дитини. Днями зібралася я прибрати зуб, муляє мені давно, а мама чоловіка каже мені: “Не здумай! Тобі занесуть щось і в щоці утвориться дірка!” І що тепер робити – не знаю, невже свекруха права? А вона мені: “Ти йому ручки-ніжки пошкодиш. Ось я дивилася передачу, там так і було”