Цього року полинув на небеса мій дорогий дідусь Павло Киролович. У нього дві онуки: я і моя двоюрідна сестра Зоряна. Він заповів їй усе — близько 300 тисич гривень. Мені було сумно, але на сестру я зла не тримала: дідів вибір.
Недавно Зоряна приїхала в гості і весь вечір намагалася дізнатися про наше матеріальне становище, причому то запитання, то припущення зробить, то про оплату іпотеки запитає, адже вона знає, що нам з чоловіком іпотеку за нашу двокімнатну квартиру ще платити і платити.
Зрештою, я відповіла Зоряні, що ми хочемо закрити іпотеку достроково, а про те, що вирішили продати свою машину, замовкла. А сестра подумала, що дідусь мені залишив більше, тільки від неї приховали, і розобразилася.
От я й сказала, що він мені 500 тисяч залишив, а вона набурмосилася і пішла. Ані троши не жалкую про те, що сказала уляні неправду. нехай вже дідусь простить.
От вам і доброзичлива рідня, скільки живу, стільки й дивуюся.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, ibilingua.com
