fbpx
життєві історії
Цього року в мене був ювілей і я розуміла, що свекруха не відмовить в запрошенні. Я особисто зателефонувала, а потім ще й надіслала листівку, як зараз модно. Галина Михайлівна погодилася прийти, але сильно переживала, як на це зреагує її єдиний син. Мирослав поводив себе досить стримано, але все змінилось після тосту Галини Михайлівни. До сих пір картаю себе за цю витівку

До сих пір картаю себе за цю витівку…

Ще до того, як вийти заміж, я знала, що Мирослав давно не спілкується зі своєю матір’ю і навіть старається про неї не згадувати. В нас не було шикарного весілля, ми по тихому розписалися і все, тому після того, як я стала офіційною дружиною, стала наполягати на знайомстві.

Мирослав довго відмовлявся, але я наполягала і одного разу він здався. Представив нас один одному, але попередив, що спілкуватися з нею як і раніше не бажає і не стане.

Мати Мирослава виявилася дуже красивою і приємною жінкою. Але спочатку вона поставилася до нашого візиту з побоюванням. Відразу ж дала мені зрозуміти, що зараз вона ближча з дітьми свого нинішнього чоловіка, ніж з рідним єдиним сином.

Але пізніше ми стали з нею добре спілкуватися, і я почала робити спроби зблизити їх. Мирослав ні в яку. А мені все не йметься. І ось минуло досить багато часу, перш ніж я зробила рішучий крок. Цього року в мене був ювілей, і я розуміла, що свекруха не відмовить в запрошенні. Я особисто зателефонувала, а потім ще й надіслала листівку з запрошенням, як зараз модно. Галина Михайлівна погодилася прийти, але страшно переживала, як поведе себе Мирослав.

Чоловік при гостях поводився стримано і вечір пройшов відмінно, а Галина Михайлівна була щаслива і сказала мені, що тепер може сподіватися на зближення з сином.

І ось на День народження Мирослава я знову запросила його маму. Вона приїхала заздалегідь, щоб допомогти мені підготувати святковий стіл, бо святкування вже не було, як в мене, в ресторані, а дома і перебувала в піднесеному настрої, сподіваючись на остаточне примирення з сином.

На святкування всім було весело. Я раділа тому, що тепер відносини рідних людей налагодяться. Була в цьому впевнена. Коли прийшла черга поздоровлень від матері чоловіка, вона встала і говорила дуже довго.

Вона ділилася приємними спогадами, вимовляла теплі побажання, в тому числі, щоб у нас скоріше з’явилися діти. В кінці вона додала, що з радістю буде допомагати за онуками, готова возитися з ними постійно.

І тут раптом чоловік, який до того моменту вже випив, зіскочив з місця і заявив, що ніколи в житті не довірить їй своїх дітей! Далі він почав голосно ображати її при всіх. Тоді мати стала швидко йти, прокричавши синові, що не бажає його більше знати і побажала, щоб він ніколи не зміг стати батьком!

Як же я потім переживала, що затіяла все це. Жінку прилюдно принизили, і це все сталося через мене. Хто ж просив мене влазити в ці відносини?

На мої дзвінки Галина Михайлівна більше не відповідала. Ось до чого призводить зайва ініціативність. До речі, за 7 років шлюбу у нас з чоловіком так і не з’явилися діти. Та й після розлучення ми обидва поки не стали батьками. Хто знає, може це побажання його матері збулися?

А ось що між ними таке трапилось, я так і не дізналася…

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook