До сих пір картаю себе за цю витівку…
Ще до того, як вийти заміж, я знала, що Мирослав давно не спілкується зі своєю матір’ю і навіть старається про неї не згадувати. В нас не було шикарного весілля, ми по тихому розписалися і все, тому після того, як я стала офіційною дружиною, стала наполягати на знайомстві.
Мирослав довго відмовлявся, але я наполягала і одного разу він здався. Представив нас один одному, але попередив, що спілкуватися з нею як і раніше не бажає і не стане.
Мати Мирослава виявилася дуже красивою і приємною жінкою. Але спочатку вона поставилася до нашого візиту з побоюванням. Відразу ж дала мені зрозуміти, що зараз вона ближча з дітьми свого нинішнього чоловіка, ніж з рідним єдиним сином.
Але пізніше ми стали з нею добре спілкуватися, і я почала робити спроби зблизити їх. Мирослав ні в яку. А мені все не йметься. І ось минуло досить багато часу, перш ніж я зробила рішучий крок. Цього року в мене був ювілей, і я розуміла, що свекруха не відмовить в запрошенні. Я особисто зателефонувала, а потім ще й надіслала листівку з запрошенням, як зараз модно. Галина Михайлівна погодилася прийти, але страшно переживала, як поведе себе Мирослав.
Чоловік при гостях поводився стримано і вечір пройшов відмінно, а Галина Михайлівна була щаслива і сказала мені, що тепер може сподіватися на зближення з сином.
І ось на День народження Мирослава я знову запросила його маму. Вона приїхала заздалегідь, щоб допомогти мені підготувати святковий стіл, бо святкування вже не було, як в мене, в ресторані, а дома і перебувала в піднесеному настрої, сподіваючись на остаточне примирення з сином.
На святкування всім було весело. Я раділа тому, що тепер відносини рідних людей налагодяться. Була в цьому впевнена. Коли прийшла черга поздоровлень від матері чоловіка, вона встала і говорила дуже довго.
Вона ділилася приємними спогадами, вимовляла теплі побажання, в тому числі, щоб у нас скоріше з’явилися діти. В кінці вона додала, що з радістю буде допомагати за онуками, готова возитися з ними постійно.
І тут раптом чоловік, який до того моменту вже випив, зіскочив з місця і заявив, що ніколи в житті не довірить їй своїх дітей! Далі він почав голосно ображати її при всіх. Тоді мати стала швидко йти, прокричавши синові, що не бажає його більше знати і побажала, щоб він ніколи не зміг стати батьком!
Як же я потім переживала, що затіяла все це. Жінку прилюдно принизили, і це все сталося через мене. Хто ж просив мене влазити в ці відносини?
На мої дзвінки Галина Михайлівна більше не відповідала. Ось до чого призводить зайва ініціативність. До речі, за 7 років шлюбу у нас з чоловіком так і не з’явилися діти. Та й після розлучення ми обидва поки не стали батьками. Хто знає, може це побажання його матері збулися?
А ось що між ними таке трапилось, я так і не дізналася…
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
