У мене був дуже дбайливий чоловік. Ми з ним прожили двадцять прекрасних років, поки його не скосила хвороба. Виростили сина.
Чоловік наполіг, щоб ми купили другу квартиру. Він сказав: «Ця квартира для тебе, люба моя Олечко. Здаватимеш, до пенсії зайві гроші не завадять, а буде важко, просто продаси.
Я не знаю, чи зможу про тебе завжди дбати, а ця квартира тебе врятує, а син нехай про своє житло сам подбає».
Ми з сином Артемом жили в нашій квартирі з чоловіком, місця нам удвох цілком вистачало. Артем зібрався одружитися.
Зі мною жити і не йшлося, я знаю свій важкий характер, тому сказала, щоб і не думав про це, якщо хоче мирних відносин. Шукайте собі житло одразу.
Артем потихеньку почав натякати на мою другу квартиру, щоб я з ним поділилася, коли він ще на свою заробить, а по орендованих квартирах родину незручно тягати.
І так він мене потроху вмовляв, щоб їм на весілля такий подарунок зробила. Я і чоловіка послухатись хотіла і сина шкода. Переважило материнське серце.
Подумала, що проживу якось, а їм щоб у чужому кутку сімейне життя не починати, та й щоб невістка не ображалася і любила сина. Переписала я квартиру на сина, щоби він уже себе повноправним господарем відчував.
Живу, тихо радію за сина, онуків чекаю. А за кілька місяців Артем на новій машині приїжджає. Запитую:
– Звідки синку такі гроші взяв, у кредит заліз?
— Ні мам, твій подарунок продали.
— Що квартиру продали? Як же синку, а де жити будете?
— Ми молоді, ще заробимо, а машину зараз хочеться, а на гроші, що залишилися, завтра на морі закордон відлітаємо, дружина все життя про це мріяла.
Я так і присіла, що я чоловіка не послухала, адже він так про мене переживав, а я цілу квартиру на забаганки молодятам віддала.
Недовго машина Артема протрималася, добре хоч сам легко відбувся. А невістка трохи більше року з Артемом пожила і на розлучення подала.
Залишився мій син ні з чим. Проситься до мене у квартиру пожити. А в мені ще образа на нього тримається, от і думаю пускати чи ні.
Фото ілюстративне з вільних джерел.
